Як розвинути психологічну стійкість у дитини?

Психологічна стійкість, резильентність, життєстійкість – здатність адаптуватися до нових умов, вирішувати проблеми, відновлюватися після ударів.

Складні періоди бувають навіть у найблагополучніших дітей. Хороша новина у тому, що на резильентність можна вплинути у будь-якому віці.

Щоб зрозуміти формування психологічної стійкості, уявіть ваги. На одній чаші – все, що шкідливе для психічного розвитку дитини: бідність, фізичні захворювання, жорстоке поводження тощо. буд. На іншій – ресурси, які пом'якшують чи нейтралізують чинники ризику.

У рамках дослідження International Resilience Project вчені виявили три види таких ресурсів:

Поповнювати їх можна у різний спосіб.

Виділіть для дитини особливий час, захищений від дзвінків, повідомлень та інших перешкод. Грайте, читайте вголос, обіймайтеся.

Якщо ви вчитель чи вихователь, приділяйте персональну увагу дітям, які відстають за навчанням або ні з ким не спілкуються. Цікавтеся, як у них справи, пропонуйте допомогу. Дайте зрозуміти, що до вас завжди можна звернутись.

Заохочуйте дитину ділитися переживаннями. Покажіть, що вас це турбує: дивіться у вічі, ставте запитання, не перебивайте. Промовляйте емоції вголос: "Я бачу, що тобі сумно". Це особливо важливо у розвиток дітей дошкільного віку, які ще слабко усвідомлюють свої почуття.

Емпатія допомагає нам взаємодіяти з оточуючими та заводити друзів. Для практики з малюком підійдуть книги, мультики, життєві ситуації. Коментуйте психологічний стан оточуючих: «Хлопчик упав, йому боляче». Читаючи вголос, запитуйте: «Чому персонаж так вчинив? Як би ти відчував себе на його місці?

Не помиляється той, хто нічого не робить, а нічого не робить той, хто боїться помилок. Щоб дитина не потрапила в цю пастку, дозвольте їй помилятися і стикатися з наслідками. Ставтеся до цього спокійно та з гумором, допомагайте зробити висновки, давайте можливість виправитися. Слідкуйте за тим, як реагуєте на власні помилки, щоб надавати позитивний приклад.

Зважайте на його вік, темперамент, характер, рівень розвитку. Уникайте нереалістичних вимог та очікувань, щоб не нашкодити самооцінці.

Наприклад, якщо дитина сором'язлива, не варто примушувати її до спілкування. Ви допоможете більше, якщо обговорите його страхи, виявите емпатію та бажання допомогти.

Заохочуйте дитячі інтереси, відзначайте успіхи, дозволяйте виявляти та розвивати свої таланти.

У школі чи садочку можна організувати навчання по станціям: діти рухаються класом, переходячи від однієї активності в іншу. Подбайте про те, щоб блиснути міг кожен: хто грамотністю, хто фізичною спритністю. На хвилі наснаги діти сміливіше візьмуться за проблемні та слабкі навички.

Нехай діти беруть участь у прибиранні, стежать за своїми речами, доглядають вихованців, допомагають іншим людям. Подавайте це не як обов'язки, а саме як допомогу, турботу, цінний внесок у життя сім'ї чи школи.

Батькам та вчителям варто включати дітей у прийняття рішень: разом встановлювати правила та розклад, планувати поїздки та свята. Відчуття контролю знижує стрес та сприяє активній життєвій позиції.

Розбирайте з дитиною проблеми, обговорюйте способи вирішення. Не кажіть йому, що робити, а ставте питання, що наводять.

Пам'ятайте, що діти вбирають ваші слова та емоції. Якщо ви не завжди знаєте, як реагувати на проблеми, скачайте пам'ятку корисних фраз для дорослих.

Творчість допомагає висловити емоції та зняти напругу, розвиває гнучкість у вирішенні проблем.

Дорослим краще не оцінювати результат, а обговорювати процес. Запитайте дитину, що означає її твір, про що він думав, як вибрав колір, що було складно, а що приємно. Якщо хочете похвалити, будьте конкретні: не «ти в мене талановитий», а «я люблю цей колір, він підвищує настрій».

Запропонуйте дитині щодня записувати або малювати три речі, за які вона сьогодні вдячна. Можна влаштовувати прогулянки подяки: разом захоплюватися небом, квітами, птахами.

Це підвищує оптимізм, знижує стрес і вчить знаходити приводи для радості навіть у лихоліття.

Багато групових ігор навчають співпраці. Можна запропонувати дітям таку вправу: усі встають у коло та беруться за руки. Одному з учасників надягають на руку хулахуп, який треба передавати по колу, не розмикаючи рук. Щоб досягти спільної мети, доведеться діяти спільно та підтримувати один одного.

Спорт – це пізнання себе через складності та невдачі: ми вчимося падати та підніматися, терпіти біль, долати перешкоди. Командний спорт сприяє соціальному розвитку дитини. Зміцнюється і фізичне здоров'я, яке також впливає на емоційну стійкість.

Допомога нужденним розвиває емпатію та відповідальність, вибудовує цінності та допомагає знайти сенс життя.

Підліток може приєднатися до волонтерської організації. З дитиною молодшою ​​разом можна відбирати речі для дитячого будинку або ходити на благодійні заходи, наприклад роздачу їжі.