Криза рідко починається раптово; частіше вона проявляється через сигнал про те, що існування у «світі буденності» вичерпало себе. Психологічно це переживається як тривога, нудьга або депресія. Поклик може бути внутрішнім (апатія, втрата драйву, психосоматика), що сигналізує про тісноту старої соціальної маски, або зовнішнім (звільнення, розлучення), що діє як вісник змін. Екзистенційний поклик часто приходить через усвідомлення смертності та переоцінку цінностей, запрошуючи людину перейти від его-орієнтації до пошуку глибшого змісту.