Чи траплялося вам зустрічати людей, які постійно жалкують про минуле або скаржаться на те, що щось пішло не так? Як часто це відбувається? Чи виникає у вас бажання продовжувати спілкування з ними? Звісно, якщо це колеги чи родичі, ми змушені терпіти. Але чому здорова психіка інстинктивно прагне дистанціюватися від таких "скаржників"?