Психологічний розбір фільму «Ще по одній» (Druk)
Фільм Томаса Вінтерберга «Ще по одній» (Druk) — це майстерна деконструкція людської психіки, замаскована під комедію про пияцтво. На поверхні це історія про алкогольний експеримент, але на глибині — це екзистенційна драма про пошук сенсу, втрату себе і спробу знову відчути смак життя.
Ось психологічний розбір ключових аспектів фільму:
1. Криза середнього віку та Екзистенційний вакуум
Головні герої — це хрестоматійний приклад чоловіків у кризі середнього віку.
- Стагнація: Мартін (Мадс Міккельсен) на початку фільму перебуває у стані емоційного оніміння (близько до депресивного епізоду або професійного вигорання). Він «присутній, але відсутній» — як у класі, так і вдома.
- Втрата «Я»: Вони всі відчувають, що кращі роки позаду, мрії не здійснилися, а попереду лише рутина і старість. Це стан, який Віктор Франкл називав екзистенційним вакуумом — відчуттям внутрішньої порожнечі та безглуздя.
- Мета експерименту: Алкоголь тут виступає не як самоціль, а як відчайдушна спроба заповнити цю порожнечу і знову відчути себе живими.
2. Психологічний захист: Раціоналізація
Теорія Фінна Скордеруда про «дефіцит 0,5 проміле» — це геніальний приклад захисного механізму, який називається раціоналізація.
- Чоловіки не можуть просто сказати: «Мені погано, я хочу напитися, щоб забутися». Це соціально неприйнятно і визнає слабкість.
- Натомість вони загортають своє бажання в обгортку «наукового експерименту». Це дає їм легітимний дозвіл (дозвіл від внутрішнього "Батька") на вживання алкоголю. Це знімає почуття провини.
3. Алкоголь як каталізатор (Id vs Superego)
Якщо розглядати це через призму психоаналізу Фрейда:
- Суперего (Над-Я): На початку фільму герої затиснуті соціальними нормами, шкільними правилами, очікуваннями дружин і суспільства. Вони скуті, нудні й тривожні.
- Алкоголь: Він пригнічує кору головного мозку (контроль) і вивільняє Ід (Воно) — інстинктивну, дитячу, творчу частину.
- Результат: Під дією 0,5 проміле вони стають розкутішими, емпатичнішими, краще викладають. Вони повертають собі спонтанність, яку втратили в дорослому житті. Але, як показує фільм, це "позичення щастя у завтрашнього дня".
4. Філософія К'єркегора: Страх і Стрибок віри
Фільм глибоко просочений філософією датського екзистенціаліста Серена К'єркегора (його навіть цитують на іспиті в кінці).
- Концепція тривоги: К'єркегор вважав, що тривога — це "запаморочення від свободи". Герої бояться не алкоголю, вони бояться свого життя і необхідності робити вибір.
- Прийняття себе: Ключова думка фільму — людина повинна навчитися приймати себе помилковою. Мартін стає кращим не тому, що він п'яний, а тому, що він дозволяє собі бути недосконалим, смішним і вразливим. Алкоголь лише тимчасово зняв бар'єр страху перед помилкою.
5. Трагедія Томмі: Тінь і Залежність
Персонаж Томмі — це нагадування про реальність.
- Поки Мартін використовує досвід для трансформації, Томмі використовує алкоголь для втечі (ескапізму).
- У нього немає "якоря" (сім'ї, глибоких прив'язаностей поза роботою), тому він провалюється у свою Тінь. Його смерть — це ціна, яку платять за спробу обдурити життя хімічним шляхом без внутрішньої роботи над собою. Це ілюструє тонку грань між використанням речовини як інструменту і залежністю як хворобою.
6. Фінальний танець (Катарсис)
Кінцівка фільму — одна з найсильніших у сучасному кіно. Танець Мартіна — це чистий катарсис.
- Це не танець п'яної людини, це танець звільнення. Він танцює на межі прірви (буквально і фігурально).
- Цей танець поєднує в собі все: радість, горе від втрати друга, любов, відчай і життєву силу (лібідо).
- Він обирає життя з усіма його ризиками. Стрибок у воду в стоп-кадрі — це той самий к'єркегорівський "стрибок віри". Ми не знаємо, чи він випливе, але він наважився стрибнути.
Висновок
«Ще по одній» показує, що проблема була не в дефіциті алкоголю в крові, а в дефіциті пристрасті до життя. Алкоголь став лише милицею, яка допомогла їм зробити перший крок, але далі йти довелося самим. Хтось (Мартін) навчився ходити заново, а хтось (Томмі) впав.
Фільм вчить, що контроль — це ілюзія, а щастя приходить тоді, коли ми приймаємо хаос життя і власну недосконалість.
P.S. Чи звернули ви увагу на те, як змінилися стосунки Мартіна з дружиною до і після експерименту?