Бути “некомфортним” — означає бути живим, чесним, справжнім. Це не про грубість чи конфліктність. Це про те, щоб визнати свої почуття, потреби й кордони — і мати мужність говорити про них відкрито, навіть якщо це не сподобається іншим.

Приклади:

Ми вважаємо, що незручність призведе до сварки, осуду, втрати стосунків.

Нас виховували так, щоб ми “не створювали проблем”, не висловлювали емоцій, не суперечили дорослим.

Нам важливо, щоб нас любили — тому легше мовчати, ніж ризикувати неприйняттям.

Коли довго звик пристосовуватись, важко навіть зрозуміти: а що я насправді відчуваю?

Бути чесним з собою та іншими — це глибока форма любові до себе. Вона вимагає сміливості, але саме вона лікує внутрішню тривогу, образи та накопичене розчарування.

Справжня близькість можлива лише тоді, коли ви можете показати себе без маски. Якщо людина любить лише вашу “зручну” версію — чи дійсно вона любить вас?

Бути зручним — це витратна стратегія. Вона краде енергію, викликає втому, пригнічує творчість. Навпаки, чесність наповнює й дає сили.

Особливо в роботі з людьми. Якщо постійно мовчати, пристосовуватись і не виявляти своїх потреб — вигорання стає лише питанням часу.

Не треба одразу ламати всі стосунки. Почніть із чесності в дрібницях: “Я втомився, сьогодні не піду”, “Мені це незручно”, “Я думаю інакше”.

Не варто просити вибачення за свої почуття. Замість “Вибач, що не можу” — скажіть “Я не можу, бо це суперечить моїм цінностям/планам/ресурсам”.

“Це моя потреба чи спроба сподобатись?”, “Я зараз чесний із собою?”, “Що я відчуваю, коли знову мовчу?”

Не всі будуть раді вашій правді. Але саме це й показує, хто у вашому житті цінує вас по-справжньому.

Це не егоїзм. Це основа психічного здоров’я. Це те, що дозволяє вам бути дорослою, цілісною особистістю.

Бути “некомфортним” — це не протест заради протесту. Це глибоке “так” собі. Це вибір на користь щирості, свободи, життя в злагоді зі своїми цінностями.

Можливо, комусь це незручно. Але вам — нарешті легко дихати.