Матеріал має інформаційний і освітній характер та не є медичною, психологічною чи психотерапевтичною консультацією. Якщо ви переживаєте гострий психологічний стан або потребуєте професійної підтримки, зверніться до лікаря, психолога, психотерапевта або кризової служби.
Внесок в науку
У найважчі моменти, коли здається, що ситуація безвихідна, психологи рекомендують звертатися до тих, хто пережив подібний травматичний досвід. Це може допомогти відновити віру в себе та знайти мотивацію для продовження життя, так як у вченні Карла Ясперса, в переживанні екзистенціальних криз, може знайтися внутрішній резерв сили та відповідальності.
23 лютого (н. ст.) 1883 року народився знаменитий німецький філософ, психолог Карл Ясперс, один із головних представників екзистенціалізму (філософського напряму) та автор поняття «осьовий час» у філософії історії.
Після приходу до влади нацистів у Німеччині він, на відміну від багатьох, залишився на батьківщині, хоч і втратив право працювати та побоювався за своє життя через переслідування прихильників гітлерівського режиму. Проте Карлу Ясперсу вдалося вижити, а після падіння фашистської диктатури — навіть включитися як філософу та публіцисту у громадську діяльність.
Екзистенційна філософія
Філософ також досліджував екзистенційні питання людського буття. Він фокусувався на поняттях свободи, вибору та індивідуальності, підкреслюючи роль особистого досвіду та самопізнання у розумінні існування. Ясперс розвивав ідею у тому, що справжнє самопізнання досягається через внутрішні роздуми та особистий досвід, а чи не лише через об'єктивне наукове пізнання.
Ще Ясперс торкався теми людського спілкування та взаємовідносин як засобу пізнання істини. Він наголошував, що справжнє розуміння та самореалізація можливі лише через взаємодію з іншими людьми. Ця концепція привнесла нове розуміння екзистенціалізму, де приділяється увага міжособистісних відносин і спілкування для повного розкриття людського потенціалу.
Цитати
Одна з головних книг Карла Ясперса — «Питання про винність», в якій він розмірковує про трагедію німецького народу в ХХ столітті, жахах фашистської влади та наслідки, з якими зіткнулася країна та її громадяни після Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей по всьому світу . До друку вона вийшла 1946 року — до цього психолог довгі роки лише «писав у стіл», не маючи можливості працювати і викладати в університетах. Ділимося цитатами із неї.
- «Вловити спільне в суперечливому важливіше, ніж поспішно відзначити позиції, що виключають одна одну, при яких вже немає сенсу продовжувати розмову».
- «Ми повинні навчитися бачити труднощі ситуацій і позицій, які абсолютно не схожі на наші власні, і навчитися співчуття».
- «На почуття як таке покластися не можна. Послатися на почуття - це наївність, що ухиляється від об'єктивності пізнаваного і мислимого. Тільки всебічно обміркувавши і уявивши собі щось—а почуття цей процес постійно супроводжують, спрямовують його і заважають йому,— ми приходимо до справжнього почуття, на яке можна покластися в житті».
- "Ми, як люди, повинні усвідомлювати себе вільними для будь-яких можливостей".
- «Рішення жити в безсиллі — це акт основоположної для життя серйозності. З нього випливає зміна, що видозмінює всі оцінки. Якщо він відбувається, якщо ти береш на себе його наслідки, готовий страждати й працювати, то в цьому, можливо, полягає найвища можливість людської душі».
- «Зневірятися — означало б визнати, що ми живемо в епоху, коли людство, ймовірно, загине».
- «Розмови з молодими людьми, з деякими принаймні дають мені велику надію. Зневірятися, на мою думку, просто недозволено. Поки ми живемо, сподіваємося».
- «Остаточно невільною людина стати не може».
- «Якщо ми справді хочемо бути ще чимось, що личило б нашому тисячолітньому минулому, то ми маємо судити про те, що ми робимо, за мірками цього далекого горизонту і, судячи саме так, бачити і заохочувати все, що спрямоване у нас до добру. Зовсім чимало людей, треба сподіватися, — хоч я знаю небагатьох — йде добрим шляхом, і вони занепокоєні через те, що це умонастрій не вкорінюється у сфері суспільної».
- «До людини не можна не пред'являти надто великих вимог. А то не втілиться насправді найкраще, на що він здатний».
Цитата відкриває запитання, а не закриває його
Філософський вислів легко перетворити на універсальну пораду, хоча у Ясперса сенс народжується в особистій відповідальності, комунікації та зустрічі з межами, які неможливо повністю усунути. Під час читання варто розрізняти точну цитату, переклад і популярний переказ: формулювання в різних виданнях можуть відрізнятися. Замість пошуку готової відповіді можна запитати, яке рішення ця думка робить видимим саме у вашому контексті та яку відповідальність воно передбачає.