Основним подоланням стають саме тренування, у процесі яких адаптується як тіло, а й решта, включаючи спосіб життя, повсякденні звички і побут. Ділюсь своїм переліком типових «побутових» симптомів під час марафонської підготовки.

Насторожуючі симптоми?

Плани на вихідні будуються навколо тривалого тренування, а не довкола розваг, соціального життя, вирішення побутових питань та іншого культурного дозвілля нормальних людей. Весь цей час проведення доводиться гнучко вписувати в жорсткий графік: сон-їжа-біг-їжа-сон-їжа. При цьому їжа і горизонтальне положення настільки привабливі, що часто перемагають решту планів.

Якщо раптом у вихідні планується поїздка, основну частину багажу займуть бігові причиндали (у тому числі в розрахунку на раптове глобальне потепління і похолодання!), А найактуальнішим питанням стане «а де там бігати?».

Виходячи на тренування недільного ранку, повідомляєш домашнім, що сьогодні швидко, всього 20 км, почуваючи себе халявщиком. Все, що менше 25-30 км, вже не вважається довгою дистанцією, а пробігати більше півмарафону кожні вихідні стає звичною нормою життя.

Ти чесно намагаєшся стримуватись, але…

Як дізнатися, що людина пробігла марафон? Не хвилюйся, він скаже тобі про це

Коли насилу можеш відтворити номер свого мобільного телефону, але легко запам'ятовуєш тренувальний план на тиждень, що складається з чогось типу такого (це одне тренування): 3200 м у Л-темпі + 2х(10-12 хв у П-темпі + 1 хв відпочинку) + 16 км у Л-темпі + 15-20 хв у П-темпі + 3200 м у Л-темпі. І, звичайно, пам'ятаєш точні цифри для всіх цих Л, П, М, І темпів.

Спочатку кожен день перевіряєш прогноз на тиждень вперед, прикидаючи, як поєднати тренування з погодними умовами (особливо актуально для зимового бігу). За пару-трійку тижнів до дня Х симптом загострюється: перевірки частішають до кількох разів на день. На трьох різних сайтах, напевно.

Коли з точністю до метра знаєш дистанцію від будинку до найближчого перехрестя/парку/моста, а також відстані між усіма об'єктами в окрузі та на міських маршрутах, придатних для бігу. Місто починає здаватися дуже компактним, і можна легко прикинути, скільки часу займе добігти до будь-якої його точки.

Он той великий шматок торта - це вже не жах-калорій або спосіб побалувати себе смачненьким, а цінне джерело глікогену для завтрашнього тренування. А півбанки нутелли, захом'ячені після тренування – це не потворна обжиралівка, шкідливі надмірності, а закриття вуглеводного вікна.

Помучившись на парі пробіжок з травними незручностями і боками, що поперемінно хворіють, починаєш контролювати все, що з'їдається напередодні. З'являється список "що я не їм перед тренуванням", і іноді це викликає дивні реакції у оточуючих.

Спочатку весь тиждень чекаєш на плановий вихідний, а коли він настає, здається, що давним-давно не бігала, і розучилася чогось явно не вистачає.

Навантаження на пральну машинку – приблизно як за наявності немовляти, яке почало освоювати навички самостійного прийому їжі. Спортивні речі, що висихають/провітрюються, присутні в інтер'єрі завжди.

За кілька місяців начебто звикаєш жити з усіма цими дивностями, а близькі смиряються, і тут приходить ВІН – ПМС або передмарафонський синдром. Ця штука часто супроводжує період підведення (тейперу), який починається за 2-3 тижні перед марафоном. Хтось похмурішає або психує, хтось впадає в соціофобію, когось накриває панікою «все пропало, я більше не вмію бігати», хтось практикує особливо жорсткі форми збочень у вигляді марафонської дієти. І так далі. Особисто у мене ще традиційно болить зуб, завжди проходить вранці перед стартом. Все це нагадує легендарний ПМС в оригіналі – коли все розумієш, але контролювати реакції нервової системи виходить не надто.

А у вас якісь симптоми при підготовці спостерігаються?