Емоційний інтелект та IQ: що допомагає думати, домовлятися й помічати свої реакції

Фахівець добре знає проєкт, приносить точні розрахунки й усе ж виходить із зустрічі з відчуттям, що його не почули. Він кілька разів перебив колегу, роздратовано відповів на уточнення й тепер думає, що проблема в чужій некомпетентності. Коли розмову вдається відновити за фразами, з’ясовується, що суперечка йшла одночасно про цифри, довіру й те, кому дадуть завершити думку.

Такий епізод допомагає зрозуміти, навіщо поруч із професійними знаннями потрібні емоційні навички. Він не доводить, що один вид інтелекту завжди важливіший за інший. Для розрахунку, вибору рішення та обговорення розбіжностей потрібні різні можливості, а успішність зустрічі залежить ще й від умов роботи.

Когнітивні тести й методики емоційного інтелекту розв’язують різні завдання. При цьому й під EQ розуміють кілька речей: здібності працювати з емоційною інформацією, самооцінку звичних реакцій або ширше поєднання особистісних і соціальних якостей. Ці відмінності описані в огляді O’Connor та співавторів.

Тому результат короткої анкети не можна прямо порівняти з показником IQ й оголосити переможця. Не можна також обіцяти, що високий EQ захистить від хвороб або забезпечить кар’єрне зростання. Корисніше вибрати завдання, із яким ви стикаєтеся: помічати роздратування, витримувати уточнювальне запитання, говорити про незгоду чи виправляти власну різку відповідь.

Після зустрічі запишіть одну послідовність: що сказав колега, що ви відчули, яку думку прийняли за факт і що відповіли. «Він хоче мене принизити» — пояснення наміру, яке ще потрібно перевірити. «Він попросив показати вихідні дані» — подія, до якої можна повернутися.

Для такої чернетки підійдуть звичайний блокнот, онлайн-щоденник MriyaRun чи щоденник емоцій EQ. Формат запису не зобов’язаний бути складним. Кілька точних рядків корисніші за загальну позначку «сьогодні був емоційно неграмотним».

Помітивши напруження в голосі іншого, можна запитати: «Тебе непокоїть термін чи самі розрахунки?» У відповідь може виявитися, що проблема зовсім в іншому. Упевненість в умінні читати міміку не скасовує цієї перевірки.

Власна позиція при цьому зберігається. Можна зрозуміти занепокоєння колеги й усе ж не погодитися з його висновком. Розмова стає конкретнішою, коли вдається повторити почуте, назвати розбіжність і вирішити, які дані потрібні далі. Емпатія не вимагає постійної згоди.

Після неприємного епізоду спробуйте відповісти на кілька запитань одним зв’язним абзацом: що залежало від мене, що можна виправити зараз і кого потрібно залучити? Якщо ви перебивали, можна визнати це й запропонувати повернутися до аргументу колеги. Якщо даних справді немає, визначити, хто їх підготує й до якого терміну.

Шукати позитивний сенс у кожній неприємності необов’язково. Іноді корисним результатом буде чітко названа проблема й домовленість про наступну зустріч. За нею пізніше можна перевірити, чи змінилася взаємодія.

У Деніела Ґоулмана в «Емоційному інтелекті» — широка популярна розмова про емоції та життя. В «Емоційному лідерстві» Ґоулмана, Річарда Бояціса й Енні Маккі увага спрямована на роботу керівника й команди. Обидві книжки представлені на сайті Ґоулмана.

«Технологія EQ-BOOST» Валерії Козлової пропонує авторський діловий підхід; сторінка видавця допомагає уточнити видання. The Emotionally Intelligent Manager написана Девідом Карузо й Пітером Саловеєм — авторство підтверджує Wiley.

У «Як народжуються емоції» Ліза Фельдман Барретт викладає свою теорію емоцій. У «Ліфті настрою» Ларрі Сенн розглядає зміни настрою та їхній зв’язок із поведінкою. Це різні авторські підходи; книжковий перелік не є однією загальною шкалою EQ або програмою лікування.

Після читання виберіть один невеликий прийом для найближчої розмови. Потім подивіться, чи вдалося дослухати запитання, перевірити здогадку або виправити свою репліку. Такі спостереження дають зрозумілішу початкову точку, ніж спроба поставити собі остаточну оцінку за коротким інтернет-тестом.