Панічні атаки та страх: Як Андрій повернув контроль над життям

«Мабуть, немає жодної сфери людської діяльності, яка не могла б раптово стати предметом іррационального страху», — стверджував американський психолог Роджер Каллаган. І він мав рацію.

Ми звикли вважати страх чимось поганим, емоцією, яку треба «перемогти» або приховати. Але чи справді ворог — це сам страх? Чи, можливо, проблема в тому, що наш внутрішній компас зламався і почав сприймати офісний стілець як шаблезубого тигра?

Давайте розберемося, де проходить межа між здоровим інстинктом самозбереження та панічним розладом, який перетворює життя на пекло, на прикладі історії нашого героя Андрія.

Андрій — успішний чоловік. У нього є все, що заведено вважати атрибутами щастя: кар'єра на керівній посаді, любляча дружина Олена, будинок, хороше авто і навіть плани купити невелику яхту. Збоку його життя здається ідеальним.

Але одного дня, повертаючись з важливої зустрічі, Андрій відчув щось жахливе. — Несподівано мені стало погано, — згадує він. — Серце шалено закалатало, повітря не вистачало, я почав задихатися. По обличчю потік холодний піт, руки та ноги заніміли. Світ навколо став якимось картонним, нереальним. Я подумав: «Це кінець. Я божеволію або помираю».

Андрій різко звернув на узбіччя, вискочив з машини, навіть не заглушивши мотор, і тремтячими руками набрав Олену. Того дня він так і не повернувся на роботу.

Лікарі винесли вердикт: панічний синдром. Необґрунтований страх. Але чого боявся Андрій? Його ворог був невидимим. Це був страх втратити все: статус, здоров'я, фінансову стабільність. Це типова картина для сучасної людини — соціальні фобії витісняють страх павуків чи висоти.

Якщо ви відчуваєте схожу безпричинну тривогу, важливо не тримати це в собі. Першим кроком до зцілення може стати вивантаження думок на папір. Почати вести Онлайн щоденник для структурування думок

Страх сам по собі — це геніальний механізм виживання. Коли 11 вересня 2001 року люди в паніці тікали від веж-близнюків у Нью-Йорку, страх рятував їхні життя. Він мобілізував енергію, викидав адреналін, змушував м'язи працювати швидше, щоб втекти від небезпеки.

Але у людей з панічним розладом цей механізм спрацьовує «вхолосту». Немає пожежі, немає тигра, немає реальної загрози. Є лише розмова з шефом або думка про майбутнє. А тіло реагує так, ніби ви на краю прірви.

Психоаналітик Хорст-Еберхард Ріхтер вважає, що причина криється в «моралі показного благополуччя». Ми зобов'язані бути успішними, усміхненими та продуктивними. Слабким місця немає. Цей тиск породжує колосальну внутрішню напругу. Страх стати невдахою, страх осуду, страх майбутнього — це нові віруси нашої свідомості.

Щоб зрозуміти глибинні причини своєї тривоги, іноді слів недостатньо. Образи можуть сказати більше. Спробувати Онлайн метафоричні карти для діалогу з підсвідомістю

Згідно з класифікацією Американської психіатричної асоціації, про панічну атаку свідчить наявність як мінімум чотирьох із цих симптомів одночасно:

Якщо ви впізнали себе, знайте: ви не божеволієте. Це збій біохімії, який піддається корекції.

Найгірша порада, яку можна дати людині в тривозі — «просто пересидь це» або «візьми себе в руки». Уникнення ситуацій, що викликають страх, перетворює людину на в'язня у власному домі.

Ліки можуть зняти гострий стан, але вони не вчать жити по-новому. Справжнє зцілення приходить через розуміння себе та зміну патернів мислення.

Пам'ятайте, страх — це просто емоція. Вона сильна, але ви — сильніші.

Більше статей про психологічне здоров'я читайте у нашому блозі. Читати Публікації MriyaRun