Емоційний рекет: досить збирати образи

Ви коли-небудь помічали за собою дивну річ? Наприклад, шеф на роботі відверто хамить, а ви замість того, щоб гаркнути у відповідь (або хоча б холодно поставити його на місце), починаєте... усміхатися? Або навпаки: кохана людина готує романтичну вечерю, а вас накриває незрозуміла туга і хочеться сховатися під ковдру? Вітаємо, ви не збожеволіли. Ласкаво просимо у світ Транзакційного Аналізу, де ми граємо в ігри, навіть не знаючи правил, і займаємося найпоширенішим видом шахрайства — емоційним рекетом.

Давайте розберемося, що це за "звір" і чому ми самі собі псуємо життя. Уявіть, що ваша психіка — це великий бізнес-центр. У ньому є відділ "Автентичності", де видають справжні почуття. Їх всього чотири, і вони працюють як швейцарський годинник, вирішуючи конкретні проблеми "тут і тепер". Гнів потрібен, щоб захистити кордони (це ваша імунна система). Страх — це ваш охоронець, що попереджає про майбутню небезпеку. Сум — це відділ утилізації, що допомагає пережити втрату і відпустити минуле. А Радість — це сигнал "все добре", можна розслабитися. Якщо ви відчули справжню емоцію, висловили її — вона зникає. Фух, проїхали.

Але є одне "але". У дитинстві багатьом із нас "менеджери" (читай: батьки) перекрили фінансування деяких відділів. Наприклад, хлопчикам часто кажуть: "Не реви, ти ж козак!", блокуючи відділ Суму та Страху. Дівчаткам забороняють Гнів: "Ти ж леді, не злись". І що робить хитра дитяча психіка, щоб вижити і отримати свою порцію любові? Вона відкриває тіньову бухгалтерію — систему Рекету.

І тут починається найцікавіше — колекціонування марок. Ерік Берн, порівняв наше життя з супермаркетом, де за покупки дають бонусні купони. Тільки збираємо ми не на сковорідки, а на право зірватися. Уявіть: хтось наступив вам на ногу, ви промовчали, але вклеїли у свій уявний альбом "коричневий купон" (лайно-купон образи). Начальник накричав — ще одна сторінка заповнена. Чоловік забув купити хліб — ще одна.

Навіщо ми це робимо? Щоб потім обміняти їх на "приз" без почуття провини! Курс обміну в цьому трагікомічному магазині наступний: за одну заповнену сторінку образ ви отримуєте право на маленький скандал, головний біль або "легальний" день у ліжку. За кілька сторінок можна "купити" запій, раптове звільнення з роботи або гучну зраду. А якщо ви людина терпляча і зібрали повний альбом (Гран-прі), ви отримуєте право на щось грандіозне і жахливе: вбивство, суїцид або повне божевілля. І головне — з чистим сумлінням: "Дивіться, до чого ви мене довели!".   

Ця система працює як замкнене коло, яке Річард Ерскін назвав Сценарною Системою. Все починається з глибинних переконань на кшталт "Я неважливий" або "Людям не можна довіряти". Ці "лінзи" змушують нас ігнорувати реальність. Наприклад, якщо ви вірите, що ви невдаха, ви будете підсвідомо запізнюватися на важливі зустрічі (сценарна поведінка), отримувати "на горіхи" (підкріплюючий досвід) і переможно казати собі: "Ну от, я ж казав!". Тіло теж у грі: затиснуті плечі, гастрит або вічна мігрень — це часто просто фізичний склад ваших невиражених емоцій.   

Як же вибратися з цього казино, де ви завжди програєте? Відповідь проста і складна водночас: Емоційна грамотність. Клод Стайнер розробив цілу драбину, якою треба дертися вгору. На самому дні — рівень "Оніміння". Це 0% усвідомлення. Людина каже "я нічого не відчуваю", навіть коли навколо палає пожежа. Трохи вище — "Рівень тіла". Емоцій ще немає, але вже є психосоматика: там коле, тут тисне, живіт крутить. Тіло кричить за вас. Далі йде "Хаос" — вас накриває буря, ви знаєте, що вам "якось не так", "ковбасить", але що це — неясно.

Прорив настає на рівні "Лінгвістичного бар'єра". Це магія назвати демона на ім'я: "Я злюся", "Мені страшно". Щойно ви сказали це словами, хаос структурується. Наступний щабель — "Диференціація", коли ви розрізняєте відтінки (це не просто злість, це роздратування) та інтенсивність. Потім — "Причинність": ви розумієте, що кричите на чоловіка не через розкидані шкарпетки, а тому що він інтонацією нагадав вашого тата. І вершина майстерності — "Емпатія" та "Інтеракція" (100%), коли ви відчуваєте іншого, як себе, і будуєте стосунки на любові, а не на владі.   

Стати емоційно грамотним — це не просто прочитати статтю. Це тренування, як у спортзалі, тільки качаєте ви "м'яз" серця. Треба навчитися трьом речам. По-перше, відкрити серце: навчитися давати і, що ще важче, приймати компліменти (погладжування), не шукаючи в них підступу. По-друге, зондувати реальність: перестати грати в телепата. Якщо вам здається, що на вас косо подивилися, запитайте прямо: "У мене є фантазія, що ти сердишся. Це так?". І по-третє, брати відповідальність: якщо накосячили — вибачайтеся, але по-справжньому, з відшкодуванням збитків, а не формальним "сорі".   

Звучить як купа роботи? Так і є. Але хороша новина в тому, що інструменти для цього вже існують. Щоб перестати діяти на автоматі та почати відслідковувати свої стани, ідеально підходять практики саморефлексії. На платформі(https://mriya.run/) зібрані саме такі інструменти для усвідомленого життя. А для тих, хто готовий перетворити теорію на практику, є спеціальний Щоденник Емоцій EQ. Це як персональний тренер, який за 4 тижні допоможе вам пройти шлях від "що зі мною відбувається?" до повного розуміння своєї емоційної природи. Там є 28 питань для глибинного аналізу — якраз щоб розібрати завали своїх "коричневих купонів" і викинути їх на смітник історії.