Мозок людини - найскладніша відома система.Це означає, що якщо ви хочете зрозуміти його функціонування, необхідно знайти закономірності та закономірності у його функціонуванні та структурі; Іншими словами, ми повинні спробувати сформулювати корисні та прості пояснення щодо цього набору органів.
Триєдиний мозок Пола Макліна, яка іноді відома як теорія 3-мозку, вже багато років популярна для групування різних областей мозку в різні групи, які, як запропонував цей невролог, виконують різні завдання. На думку Макліна, диференційованими структурами будуть комплекс рептилій, лімбічна система та неокортекс.
Розуміння ідеї триєдиного мозку
Ідея потрійного мозку Пола Макліна базується на ідеї, що 3 різні системи мозку населяють мозок людини, з власною логікою роботи, і що кожна з них послідовно з’являється в нашій еволюційній лінії одна над одною. Це, серед іншого, означає, що ці три мозку були б відносно незалежними і що вони були б пов’язані між собою за ієрархією, залежно від їх віку та важливості їх функцій для нашого виживання.
Наприклад, рептилійний комплекс, з'явившись першим, буде структурою, яка виконує найосновніші та найважливіші функції для виживання тут і зараз, тоді як неокортекс є найновішою структурою в еволюційній лінії, яка веде для Homo sapiens, відповідає за найвишуканіші та найскладніші функції.
Логіка, яка слідує цій концепції людського мозку, дуже нагадує спосіб розуміння еволюції як процесу, в якому нове накопичується на старому, так що ці дві частини підтримують відносну незалежність одна від одної, хоча вони впливають одна на одну. Це також нагадує ідею про те, що емоційне та раціональне є частиною двох діаметрально протилежних психологічних вимірів, і що там, де є один, інший не підходить.
Частини мозку за Полом Маклін
Тепер, коли ми переглянули ідеї триєдиної моделі мозку, давайте розглянемо її частини окремо:
1. Мозок рептилій
Для Пола Макліна, концепція комплексу рептилій служила для визначення найнижчої ділянки переднього мозку, де знаходяться так звані базальні ганглії, а також ділянки стовбура мозку та мозочка, відповідальні за підтримку функцій, необхідних для негайного виживання. За словами Маклін, ці зони були пов'язані зі стереотипною та передбачуваною поведінкою, яка, на його думку, визначає менш еволюціонованих хребетних тварин, таких як рептилії.
Ця структура буде обмежена появою простих та імпульсивних форм поведінки, подібних до ритуалів, які завжди повторюються однаково, залежно від фізіологічних станів організму: страху, голоду, гніву тощо. Це можна розуміти як частину нервової системи, яка обмежується виконанням генетично запрограмованих кодів, коли задаються належні умови.
Рептильний мозок - відповідає за сенсорно-моторні реакції (робота 5-ти органів чуття, за допомогою яких ми сприймаємо матеріальний світ). Він знаходиться в центральній та задній частині мозку, складається зі стовбура та мозочка. По своїй структурі нагадує мозок рептилії. Рептильний мозок відповідає: за дихання, серцебиття, травлення, рух, рівновагу, розмноження, захист своєї території, бажання всім володіти і все контролювати.
Функції рептильного мозку досить прості: «бігти - захищатися - завмерти».
Завданням рептильного мозку, є захист тіла, що супроводжуються автоматичними реакціями. Ця частина мозку відповідає за безпеку виду і є завжди «на сторожі», тому сприйняття навколишнього світу йде через призму негативу, який складається з небезпек та загроз. Інстинкт виживання закладений в рептильному мозку, задля продовження роду.
В процесі еволюції рептильний мозок наростив поверх себе нові ділянки та структури мозку, а саме мозок ссавця (лімбічний мозок).
2. Лімбічний мозок
Лімбічна система, яка, згідно з Маклін, з'явилася у найбільш примітивних ссавців і на основі рептилійного комплексу, була представлена як структура відповідає за появу емоцій, пов'язаних із кожним із пережитих переживань.
Його корисність пов’язана з навчанням. Якщо поведінка спричиняє приємні емоції, ми схильні повторювати це або намагатися змінити своє оточення, щоб воно повторювалося, тоді як, якщо воно спричиняє біль, ми пам'ятатимемо цей досвід і уникатимемо переживати його знову. Таким чином, цей компонент відігравав би фундаментальну роль у таких процесах, як класичне кондиціонування чи оперантне кондиціонування.
Лімбічний мозок – відповідає за відчуття, переживання, управління біоритмами, пам’ять та навчання, контролює кров’яний тиск, серцевий ритм, обмін речовин, відчуття голоду, стан імунної системи та сон. Лімбічний мозок отримує інформацію з рептильного мозку обробляє її та записує в пам’ять, він є головним генератором емоцій: суму, злості, радості, страху, цікавості, огиди та ін.
Лімбічний мозок надає емоційне забарвлення емоційному досвіду, те що було приємне – сприяє повторенню, те що негативне – призводить до відторгнення або уникнення. У спілці з рептильним мозком вони переносять уроки з минулого досвіду на теперішній момент
Емоційний мозок пов’язує усі спогади з минулого, так ніби вони відбуваються зараз і проживаються, як справжні. Між пам’яттю та емоціями існує сильний зв’язок завдяки спогадам. Це пояснюється тим, чому у людини формується певна поведінка на певні ситуації. Адже завдання емоційного мозку полягає в тому, щоб допомогти людині знаходитись у зоні комфорту, а вихід із зони комфорту призводить до того, що мозок потрапляє у стрес.
Не секрет, що у стані стресу ми переживаємо вирій негативних почуттів, яке в подальшому може впливати на наш психічний стан. Тому формування поведінки – уникнення буде дуже дієвим механізмом. Для чого людині зайві негативні емоції?
Важливо пам’ятати, коли відчувається опір змінам, розуміти, що емоційний мозок взяв вверх. Порушення в роботі лімбічної системи пояснює надмірну вразливість та тривожність, напади люті, страху та агресії людини.Рептильний мозок захищає наше тіло від фізичної загрози, а лімбічна система – від емоційних.
3. Неокортекс
Для MacLean, неокортекс був останньою еволюційною віхою в розвитку нашого мозку. У цій складній структурі зберігалася здатність пізнавати всі нюанси реальності та складати найскладніші та оригінальні плани та стратегії. Якщо комплекс рептилій ґрунтувався на повторенні процесів повністю самою біологією, то неокортекс був проникний для різного роду тонкощів із навколишнього середовища та аналізу наших власних дій.
Для цього невролога, неокортекс можна вважати місцем раціональності в нашій нервовій системі, оскільки це дозволяє нам появляти систематичне та логічне мислення, яке існує незалежно від емоцій та поведінки, запрограмованих нашою генетикою.
Мислячий мозок (неокортекс, кора головного мозку) – відповідає за прийняття рішень, мислення, аналіз ситуації, доцільне управління руховими реакціями, планування, аналіз повідомлень отриманих від органів почуттів, реалізація творчих здібностей, будується образ навколишнього світу, здатність зчитувати інформацію з навколишнього світу, розвиток усного та письмового мовлення, розвиток уяви, планування майбутнього, постановка цілей.
Великою перевагою мислячого мозку є наші думки, які формуються завдяки мові.
Найважливіше досягнення еволюції є те, що людина має здатність прогнозувати своє майбутнє та усвідомлювати абстрактні поняття – плинності часу.
Якщо мої дії будуть такими, то я отримаю це, якщо я рухаюсь так – то результат буде такий. ( Н: Якщо я буду володіти різними мовами, то відкривається більше можливостей; якщо я зраджу свого друга – то порушиться довірливий зв’язок)Важливо пам’ятати, що дитина приходить у світ з рептильним та емоційним мозком, мислячий мозок починає розвиватись з моменту вивчення мови.
Нейропластичність
Коли ми говоримо про зміну структури мозку, ми маємо на увазі структуру нейронних звʼязків. Будь-яка наша звичка – це певний звʼязок нейронів, і в міру повторюваності звички цей звʼязок зміцнюється. Туди ж можна віднести і переконання, які обмежують і є нічим іншим, як «звичкою» мислити певним чином.
Думки здатні змінити наш мозок, перебудувати нейрони і синапси. Мова мозку – це електрохімічні послання, що передаються через аксони й активують нейрони. Ці послання – результат як фізичних дій, так і розумових процесів. І те, й інше мозок кодує однаково.