Матеріал має інформаційний і освітній характер та не є медичною, психологічною чи психотерапевтичною консультацією. Якщо ви переживаєте гострий психологічний стан або потребуєте професійної підтримки, зверніться до лікаря, психолога, психотерапевта або кризової служби.
Контрперенос: коли терапевт теж стає частиною історії
У терапії важливо не лише те, що говорить клієнт. Важливо й те, що починає відбуватися з терапевтом у відповідь: які емоції з'являються, які фантазії виникають, що хочеться зробити, де в тілі з'являється напруга, в який момент зникає цікавість або навпаки виникає надмірне бажання рятувати.
Це і є поле контрпереносу.
Простими словами, контрперенос — це реакція терапевта на клієнта і на те, що клієнт несвідомо приносить у контакт. Іноді терапевт відчуває щось дуже своє, пов'язане з власною історією (це так званий об'єктивний або особистий контрперенос). Іноді він ніби підхоплює частину внутрішнього досвіду клієнта. А іноді його буквально затягує в роль, яку клієнт несвідомо очікує побачити: суворого Батька, Рятівника, байдужого свідка, кривдника або того, хто нарешті все виправить.
Приклад з практики: Клієнтка приходить на сесію і тихо, з винуватою посмішкою розповідає, як її знову обдурили на роботі. Терапевт раптом відчуває сильний напад гніву — але не на обставини, а на саму клієнтку, і йому хочеться жорстко сказати: «Та скільки можна це терпіти, захистіть себе!». Це запрошення в роль Переслідувача, яку клієнтка звикла відігравати з авторитетними фігурами у своєму житті.
Контрперенос не означає, що терапевт «поганий» або «непрофесійний». Навпаки: якщо його помічати, він стає цінним діагностичним матеріалом, своєрідним радаром, що вловлює те, що не сказано словами. Проблема починається лише тоді, коли терапевт не усвідомлює свою реакцію і починає діяти з неї автоматично, повторюючи травматичний сценарій клієнта.
Психологічна настільна гра RedLines: Емоційний детектив
Чому контрперенос важливо вивчати
У транзактному аналізі терапевтичні стосунки розглядаються як живий процес. У ньому є не лише слова, а й приховані транзакції, сценарні очікування, психологічні ігри, драматичний трикутник, реакції Дитини, Батька і Дорослого.
Клієнт може говорити з Дорослого стану: «Я просто хочу краще зрозуміти себе». Але на психологічному (прихованому) рівні він може несвідомо чекати: «Зараз мене засудять», «Мене покинуть», «Мене треба врятувати», «Я маю бути зручним, щоб мене не відкинули».
І терапевт може раптом відчути цілий спектр реакцій:
- бажання виправдатися або захищатися;
- роздратування або злість;
- раптову втому, сонливість або нудьгу;
- надмірну турботу і бажання давати поради;
- страх сказати щось прямо, побоюючись «зламати» клієнта;
- потребу довести свою компетентність, сиплючи термінами;
- бажання швидко «врятувати» клієнта, розв'язавши його проблему замість нього;
- відчуття, що він став занадто суворим або занадто м'яким.
Ці реакції не треба одразу викидати як «зайві» або картати себе за них. Їх варто дослідити. Вони можуть чітко показувати, яку роль клієнт несвідомо запрошує іншого зайняти у своїй внутрішній історії.
Чотири групи сигналів контрпереносу
Контрперенос не завжди проявляється лише через емоції. Його можна помічати через кілька різних каналів.
- Поведінкові сигнали. Терапевт починає інакше поводитися: перебиває, замовкає, поспішає, уникає складної теми, надмірно пояснює, відчуває спокусу «виховати» клієнта.Приклад: Ви помічаєте, що сесія ще не закінчилася, а ви вже тричі подивилися на годинник, або ж навпаки — регулярно затримуєте цього клієнта на 15 хвилин довше, ніж інших, бо вам здається, що він «ще не готовий піти».
- Когнітивні сигнали. З'являються фантазії, образи, упередження, оцінки, механізми знецінення або навпаки — сліпої ідеалізації клієнта.Приклад: Після сесії ви ловите себе на нав'язливій думці «цей випадок безнадійний» або ж «я єдиний терапевт у світі, який здатен його зрозуміти».
- Емоційні сигнали. Виникає тривога, роздратування, сум, безсилля, ніжність, захоплення, сором, вина або депресивне відчуття, яке здається непропорційним ситуації.Приклад: Клієнт говорить абсолютно монотонним, спокійним голосом про свої вихідні, а ви раптом відчуваєте клубок у горлі та незрозумілу тугу, що накочується хвилями.
- Тілесні сигнали. Напруга, важкість, сонливість, стиснення в грудях, бажання відсунутися, завмерти або навпаки діяти швидше.Приклад: Щоразу, коли клієнт починає говорити про свою матір, у вас починає нити права скроня або виникає відчуття нестачі повітря, хоча об'єктивно в кімнаті достатньо кисню.
Саме тому контрперенос схожий на детективну справу. Є подія, є очевидна версія, є приховані мотиви, є сліди. Завдання не в тому, щоб одразу винести вирок (собі чи клієнту), а в тому, щоб уважно зібрати матеріал.
Два важливі типи: доповнюючий і узгоджений контрперенос
У терапевтичній практиці часто виділяють два основні типи реакцій, розуміння яких є ключем до розгадки стану клієнта.
Доповнюючий контрперенос виникає, коли терапевт ніби входить у роль, яку клієнт несвідомо йому пропонує, стаючи фігурою з минулого клієнта.
- Як це виглядає: Клієнт приходить із внутрішньою позицією безпорадної Дитини, яка чекає опіки. Терапевт раптом ловить себе на тому, що починає рятувати, пояснювати очевидні речі, брати на себе забагато відповідальності (включається Доглядаючий Батько). Або ж клієнт підсвідомо очікує критики, провокує, запізнюється, і терапевт непомітно стає суворішим, холоднішим, менш уважним (включається Контролюючий Батько).
Узгоджений контрперенос виникає тоді, коли терапевт починає відчувати щось дуже схоже на внутрішній стан самого клієнта. Це своєрідне емоційне віддзеркалення.
- Як це виглядає: Клієнт говорить бадьоро і раціонально: «Я розлучився, втратив роботу, але все чудово, рухаємося далі». Проте терапевт раптом відчуває пекучу самотність, жах або безсилля. Це сліди того болю, який сам клієнт відщепив від себе, давно не усвідомлює або просто не може прямо назвати. Терапевт «контейнерує» ці почуття для клієнта.
Обидва типи можуть бути вкрай корисними. Але лише тоді, коли терапевт не діє імпульсивно під їх впливом, а робить крок назад і повертає собі позицію Дорослого: «Що зараз відбувається між нами? Чия це реакція — моя власна чи наведена клієнтом? Яку роль мене запрошують зайняти? Що це може розповісти про життєвий сценарій людини навпроти мене?»
Де тут RedLines: Емоційний детектив
RedLines створена як психологічна гра, у якій учасники розслідують приховані мотиви, емоційні пастки, сценарні ролі та порушені кордони персонажів. На поверхні це захоплива настільна гра з детективною логікою. У глибині — потужний тренажер емоційної уважності.
Саме тому RedLines ідеально поєднується з темою контрпереносу.
У грі учасник не говорить одразу про себе чи свої травми. Він аналізує вигаданого персонажа: чому Максим вибухнув через дрібницю? Чому Олена так нав'язливо пропонує турботу? Чому доросла успішна людина в певних ситуаціях поводиться як безсила Дитина? Чому хтось вперто бере на себе роль Рятівника або Переслідувача? Це створює безпечну психологічну дистанцію.
Але найцікавіше починається під час обговорення карток. Проявляється набагато більше, ніж просто «думка про ситуацію».
- Хтось з учасників починає затято захищати персонажа, ідентифікуючись із ним.
- Хтось різко засуджує і вимагає покарання.
- Хтось знецінює біль: «Та це взагалі не проблема, просто треба взяти себе в руки».
- Хтось одразу шукає винного.
- Хтось хоче всіх помирити, згладжуючи кути.
- Хтось сміється саме в ті моменти, де в історії об'єктивно закладена сильна напруга чи сум.
І саме тут, просто за ігровим столом, з'являється живий матеріал для дослідження. У цьому сенсі RedLines працює як м'який, безпечний полігон для вивчення феноменів переносу і контрпереносу: ви пізнаєте їх не через суху академічну теорію, а через власну живу реакцію в реальному часі.
Як гра допомагає терапевтам, коучам і студентам
Для спеціалістів-початківців і досвідчених практиків RedLines може бути незамінним навчальним інструментом: вона допомагає тренувати здатність помічати не лише сюжет історії, а й власну реакцію на цей сюжет.
Після того, як розіграна картка, професіонал може поставити собі серію важливих запитань:
- Що я відчув до цього персонажа щойно прочитав опис?
- Кого мені захотілося захистити, а від кого відсторонитися?
- Кого я захотів засудити або повчати?
- Яку роль я автоматично зайняв під час обговорення: Рятівник, Переслідувач, Жертва, відчужений Свідок чи об'єктивний Дорослий?
- Де в мене з'явилася тілесна реакція (стисло щелепи, напружилися плечі, захотілося відхилитися на спинку стільця)?
- Чи нагадує мені ця ситуація чи поведінка когось із мого реального життя або терапевтичної практики?
- Яке рішення здається мені «очевидним» і чому я так швидко в нього повірив?
Ці питання переводять гру з рівня розважального «вгадай правильну відповідь» на рівень глибокої професійної рефлексії та супервізії.
Психологічна настільна гра RedLines: Емоційний детектив
Приклади: контрперенос у форматі емоційного детективу
Приклад 1: Гра «Так, але...»
Уявімо ігрову картку, де описано персонажа, який постійно скаржиться на своє життя друзям, але відкидає абсолютно всі варіанти допомоги, знаходячи причину, чому поради не спрацюють.
На поверхні новачок може сказати: «Він просто лінивий і не хоче змінюватися». Але емоційний детектив дивиться глибше, аналізуючи реакції за столом.
- Один учасник може відчути сильне роздратування: «Та скільки можна нити, встань і роби вже щось!» (Реакція Переслідувача).
- Інший відчуває жалість і починає вигадувати все нові й нові креативні поради (Реакція Рятівника).
- Третій відчуває глибоку втому, закочує очі і просто хоче відсторонитися від гри.
Для терапевта всі ці реакції є золотим матеріалом. Можливо, персонаж на картці несвідомо запрошує інших у класичну психологічну гру Еріка Берна «Чому б тобі не... — Так, але...». Можливо, він відтворює досвід дитинства, де допомога завжди була небезпечною, контролюючою або принизливою, тому зараз єдиний безпечний спосіб утримати контакт з людьми — це бути безпорадним.
А живі реакції учасників за столом наочно показують, які ролі та емоції така людина може постійно викликати у своїх реальних стосунках, зводячи з розуму близьких.
Приклад 2: Агресор, що порушує кордони
Інша картка описує керівника, який вривається в особистий простір, підвищує голос і маніпулює почуттям провини. Під час обговорення одна людина починає активно його виправдовувати: «Напевно, у нього стрес, бізнес під загрозою, до того ж, можливо, у нього було важке дитинство, його треба просто зрозуміти».
Тут ми бачимо, як учасник провалюється в узгоджений контрперенос Жертви — замість того, щоб констатувати факт порушення кордонів (Дорослий), включається адаптивний механізм виправдання кривдника.
Тут RedLines робить надзвичайно важливу річ: вона перетворює абстрактну психологічну концепцію на видимий, відчутний процес просто за вашим столом.
Головний принцип: не соромитися реакції, а досліджувати її
Контрперенос стає руйнівним і небезпечним для клієнта лише тоді, коли його заперечують. Якщо терапевт стикається зі злістю на клієнта і думає: «Я професіонал, я не маю права цього відчувати, я маю бути безумовно приймаючим», він витісняє це почуття. Разом із цим він втрачає доступ до найважливішої інформації про те, як клієнт будує комунікацію зі світом.
Набагато корисніша, доросла позиція звучить так:
«Я це відчуваю. Це факт. Це не означає, що я маю негайно діяти чи звинувачувати клієнта. Але я можу і маю дослідити: звідки це взялося в мені прямо зараз, і що ця моя реакція показує про наш контакт і внутрішній світ клієнта?»
Так терапевт повертає собі професійний вибір. А клієнт у результаті отримує не відігравання автоматичної реакції, а більш точну, чесну, контейнеруючу і безпечну присутність фахівця.
RedLines як тренажер дорослої позиції
У грі RedLines кожен гравець постійно тренує ті самі навички, що потрібні спеціалісту в роботі з контрпереносом:
- помічати першу емоційну реакцію тіла та психіки;
- не поспішати з остаточним висновком або діагнозом;
- бачити приховані мотиви за фасадом слів;
- чітко відрізняти об'єктивний факт від власної інтерпретації;
- розпізнавати типові сценарні ролі (Рятівник, Жертва, Переслідувач);
- шукати екологічне рішення для комунікації;
- поважати межі інших через правило безпеки «Пас» (право не обговорювати те, до чого ти зараз не готовий).
Це і є справжня позиція Дорослого: не вимкнути свої емоції (перетворившись на робота), а навчитися з ними екологічно працювати.
Контрперенос завжди нагадує нам: у будь-якому людському контакті є набагато більше, ніж просто сказані вголос слова. Є величезне поле реакцій, очікувань, старих історій і невидимих запрошень до гри. RedLines допомагає зробити це поле видимим — без тиску, без важких розборів і діагнозів за столом, але з щирою цікавістю справжнього емоційного детектива.
Іноді найважливіше питання, яке може поставити собі терапевт або просто людина, яка хоче покращити свої стосунки, звучить не «що з ним не так?», а:
«Що я зараз відчуваю поруч із цією людиною — і яку історію це відкриває?»
М'який CTA
RedLines: Емоційний детектив — це інноваційна психологічна настільна гра від MriyaRun, створена для розвитку емоційного інтелекту, роботи з особистими кордонами, сценарними ролями й прихованими мотивами. Вона ідеально підходить для компанії друзів, пар, а також для психологів, коучів і навчальних груп, які хочуть досліджувати складні емоційні взаємодії глибоко, безпечно та в живому форматі.
Інсайт від автора гри, Дмитра Телушко:
«Найскладніше в терапії та житті — не розпізнати чужу психологічну гру, а помітити момент, коли ти сам уже непомітно втягнувся в неї. Аналізуючи 59 різних історій, закладених у грі, ми тренуємо саме цю навичку. RedLines створювалася не просто як настілка про вигаданих персонажів, а як дзеркало для наших власних емоційних реакцій. Це безпечний простір, де можна зробити крок назад і побачити свої "гачки" без сорому та професійного вигорання».
Дізнатися більше та замовити гру можна на офіційному сайті:
RedLines: Емоційний детектив від MriyaRun
RedLines: Емоційний детектив від MriyaRun