Розвиток "Я". Рівні уявлення про себе.

Система психологічних захистів "Я" захищає не людину, а її внутрішній світ, уявлення про себе, зберігає стабільність компонентів "Я-концепції".

Уникає чи оволодіває загрожуючим почуттям - тривогою, інколи горем чи іншим дезорганізуючим емоційним переживанням. Зберігає самоповагу, підтримує позитивне почуття власного "Я".

Кожна людина віддає перевагу певним захистам, котрі стають невід’ємною частиною її індивідуального стилю боротьби з труднощами. Це автоматичне неусвідомлене використання певного захисту чи набору захистів є результатом складної взаємодії 4-х факторів (за Н. Мак-Вільямс):

вродженого темпераменту;
природи стресів, пережитих у ранньому дитинстві;
захистів, взірцем яких (а інколи і свідомими вчителями) були батьки чи інші значущі постаті;
наслідків, які були засвоєні на основі власного досвіду використання окремих захистів (теорія навчання називає це ефектом підкріплення; психодинамічний підхід - несвідомим вибором людиною улюблених способів подолання труднощів).

Існує емоційний рівень: те, яі емоції та почуття ви до себе відчуваєте, чи піклуєтесь про себе чи ні ( Я люблю себе, я ненавиджу себе, я піклуюсь про себе, мені всерівно на себе).

Раціональний рівень: ваше уявлення про себе ( я - комунікабельний, я - красива, я - гладка, я - цікавий)

Поведінковий рівень: виходить з двох вище рівнів. ( Якщо на емоційному рівні ви себе любите та поважаєте, на раціональному вважаєте цікавою та освідченою людиною, то поведінкою ви транслюєте впевненісь. Та навпаки, коли ви себе ненавидете, не знаєье хто ви - поведінкою ви транслюєте невпевненість).

Емоційний рівень:

Раціональний рівень:

Поведінковий рівень:

Уявлення про себе репрезентуються у "Я-концепцію", яка включає не тільки образ своєї зовнішності, фізичних, розумових, моральних особливостей та, а й ставлення до себе в цілому чи до окремих сторін своєї особистості

Розвиток особистості може бути пасивним і активним. Пасивне зростання передбачає чергування декількох етапів розвитку від народження до старості відповідно до норм суспільства. Тобто людина розвивається настільки, наскільки від нього це очікує оточення. Він "правильно" проходить етапи дитинства, юнацтва, молодості, зрілості, підготовки до старості. По суті, при пасивному розвитку особистості ріст припиняється вже на етапі зрілості, оскільки якісні зміни особистості, як правило, відбуваються в періоди юності й молодості (вони сприяють успішному виконанню життєвих завдань). Але є люди, які доповнюють пасивний розвиток особистості активним ростом, причому на всіх етапах життя, включаючи зрілість, а іноді й старість.

Активний розвиток особистості відбувається внаслідок особистої ініціативи самої людини. Якщо при пасивному зростанні інтелект зростає природно, "сам по собі", то при активному у людини з'являється бажання, ідея, яка трансформується в намір, після чого він ставить перед собою мети та займається саморозвитком, вдосконаленням власної особистості. Він робить це самостійно або проходить відповідні тренінги, отримує освіту, необхідну для придбання певних навичок.

Розвиток особистості завжди передбачає вихід за межі зони комфорту. Щоб освоїти нові навички, потрібно пройти через певні незручності, навіть перші кроки у малюка не виходять відразу. Особистість, яка прагне до активного розвитку, готова вийти із зони свого комфорту заради самовдосконалення. У такої особистості є свої характерні риси:

Велика кількість різнопланових бажань.
Інтерес до безлічі речей.
Інтерес до власного майбутнього.
Прагнення зробити своє майбутнє яскравим.
Бачення реалістичних перспектив.

Люди, які прагнуть до розвитку своєї особистості, вважаються психологічно здоровими, вони перебувають в гармонії зі своїм "я" і можуть будувати своє життя так, як вони хочуть. Якісні зміни особистості не падають з неба і не самозароджуються всередині — вони створюються вчителями, тренерами або самою людиною, який вирішив поміняти себе і досягти певної мети.