Всесвітній звіт про щастя 2023: рейтинг, довіра та взаємодопомога

У новині про рейтинг щастя погляд зазвичай затримується на першому рядку. Хочеться зрозуміти, що такого знають жителі країни-переможниці й чи можна повторити їхній досвід. Але між місцем країни в таблиці та життям окремої людини залишається багато запитань: що саме запитували, за який період збирали відповіді й наскільки різняться обставини людей усередині однієї країни.

World Happiness Report 2023 корисно читати саме із цими запитаннями. Це історичний випуск: його основний рейтинг побудовано за середніми оцінками життя за 2020–2022 роки. Він допомагає розглянути певний період і не описує становища країн сьогодні.

Основою слугують відповіді Gallup World Poll на запитання про оцінку власного життя за шкалою від 0 до 10. Людина співвідносить своє становище з найгіршим і найкращим можливим для неї життям. Середні відповіді за три роки потім використовують для порівняння країн. Повсякденні емоції — наприклад, тривога чи задоволення вчора — розглядаються окремо.

Ця різниця помітна й без статистики. Можна провести приємний вечір і водночас бути незадоволеним умовами свого життя. Можна переживати важкий день, зберігаючи відчуття, що загалом життя складається прийнятно. Тому слово «щастя» в назві звіту потребує уточнення: у рейтингу йдеться передусім про загальну оцінку життя.

До рейтингу ввійшли 137 країн. Фінляндія посіла перше місце вшосте поспіль, за нею розташувалися Данія, Ісландія та Ізраїль. Першу десятку продовжили Нідерланди, Швеція, Норвегія, Швейцарія, Люксембург і Нова Зеландія. Унизу списку були Ліван та Афганістан. Ці результати наведено в розділі про щастя, довіру й соціальні зв’язки.

Середнє місце не повідомляє, що щасливий кожен житель країни. Двоє людей можуть жити в одному місті й мати зовсім різні можливості, здоров’я, коло підтримки та досвід безпеки. Для особистого рішення про роботу чи переїзд одного рядка міжнародної таблиці недостатньо.

Автори зіставляють оцінки з ВВП на душу населення, очікуваною тривалістю здорового життя, соціальною підтримкою, свободою життєвого вибору, щедрістю та сприйняттям корупції. Рейтинг при цьому складається з відповідей людей, а не із суми цих шести показників. Їх використовують для пояснення відмінностей між країнами.

Різниця суттєва. Якщо соціальна підтримка пов’язана з вищою оцінкою життя, це привід уважніше вивчати умови, за яких люди можуть отримати допомогу. Із моделі неможливо вивести особистий рецепт із точною кількістю дружби, свободи й доходу. Не варто також замінювати очікувану тривалість здорового життя просто віком або сприйману корупцію — встановленою кількістю порушень.

За коротким викладом звіту, глобальні середні оцінки життя за 2020–2022 роки збереглися на рівні 2017–2019 років. У звіті також зазначено, що 2022 року повідомлення про просоціальні вчинки залишалися приблизно на чверть частішими за допандемійний рівень. Розглядалися допомога незнайомцям, пожертви та волонтерство.

Ці результати не скасовують втрат конкретних людей, погіршення здоров’я чи самотності. Стійке середнє може сусідити з дуже важким досвідом окремих родин і груп. Тому висновок «пандемія майже не вплинула на благополуччя» надто широкий для представлених даних.

Автори розглядають довіру та підтримку як можливі складники цієї стійкості. Тут корисно зберегти обережність самого дослідницького завдання: збіг зростання допомоги зі стійкістю середньої оцінки не дає змоги призначити допомогу єдиною причиною результату. На життя водночас впливали різні обставини.

Розділ про альтруїзм розглядає отримувачів допомоги, тих, хто допомагає, і спостерігачів. У ньому обговорюються зв’язки в обидва боки: благополуччя може супроводжувати готовність допомагати, а деякі форми допомоги можуть підтримувати позитивні переживання. Важливо дивитися, на яких дослідженнях ґрунтується кожен висновок, замість оголошення будь-якого зв’язку доведеною причиною.

У звичайній ситуації добре видно, чому умови допомоги мають значення. Одна людина запитує сусіда, що справді потрібно, й приносить погоджені продукти. Інша робить дорогий подарунок без прохання, а потім нагадує про борг. Формально обидві щось віддали, але отримувач опинився в різних стосунках із кожною з них.

Для того, хто допомагає, теж має значення змога обирати обсяг участі. Вечір волонтерства за власним рішенням і обов’язок постійно брати чужу зміну — різні ситуації. Користь взаємодопомоги не перетворює втому, відмову чи потребу подбати про себе на моральну помилку.

Замість порівняння свого настрою з національним місцем корисніше подивитися на доступні стосунки: кому можна зателефонувати з конкретним проханням, яку допомогу ви готові запропонувати й чи можна спокійно відмовитися? Якщо після допомоги залишаються образа чи відчуття неоплатного боргу, варто обговорити умови, а не змушувати себе негайно відчувати вдячність.

У цьому й полягає корисне продовження розмови про рейтинг. Таблиця показує відмінності між середніми оцінками, а уважний розбір повертає до умов повсякденного життя. Дохід, здоров’я, довіра та змога отримати допомогу стають питаннями, про які можна говорити предметно, зберігаючи місце для різного людського досвіду.