Образа як рекет: Психологія почуттів та ТА | MriyaRun

Чи помічали ви, як солодко іноді буває образитися? Це дивне, тягуче відчуття, коли ти наче й страждаєш, але водночас відчуваєш свою правоту і моральну перевагу над кривдником. Ми носимо цю образу, як коштовну вазу, боячись розплескати, і чекаємо, що хтось здогадається про наш біль без слів. Але чому одні люди вибухають і забувають, а інші роками "маринують" у собі ці переживання? Давайте заглянемо під капот нашої психіки, використовуючи інструменти Транзакційного Аналізу (ТА), і розберемося, де тут правда, а де — хитра гра нашого несвідомого.

У побуті ми звикли вважати образу природною реакцією на несправедливість. "Мене образили — я образився". Логічно? Начебто так. Але ТА пропонує подивитися глибше. Образа — це складний коктейль, часто замішаний на агресії, яка не знайшла виходу назовні й розвернулася всередину, проти самого автора.

У системі координат емоційної грамотності важливо розрізняти два стани: аутентичні почуття та рекет.

Аутентичні почуття — це наша біологічна навігація, реакція "тут і тепер", яка покликана вирішити проблему.

Ось тут починається найцікавіше — психологічний рекет. Цей термін ввів Ерік Берн, і він ідеально описує процес, коли ми підміняємо одні почуття іншими.

Уявіть дитину. Вона злиться на маму, бо та не купила іграшку. Але в сім'ї є правило: "Злитися на маму не можна, це погано". Якщо дитина проявить гнів, вона ризикує втратити любов (базову потребу в безпеці та прийнятті). Що робить психіка? Вона шукає обхідний шлях. Дитина вчиться: якщо я надую губи, піду в куток і буду тихо плакати (демонструючи образу), мама відчує провину і прийде мене жаліти. Бінго! Дитина отримала бажане (увагу, погладжування), але ціною відмови від своєї сили (гніву) на користь маніпуляції (образи).

Виростаючи, ми тягнемо цей сценарій у доросле життя. Ми стаємо "професійними жертвами", які замість того, щоб сказати "Мені це не подобається, припини", починають грати в мовчанку, сподіваючись, що партнер прочитає наші думки. А коли він не читає (бо люди, на жаль, не телепати), ми отримуємо "легальне право" страждати ще більше.

Ерік Берн подарував нам геніальну метафору — психологічні купони (торгові марки). Пам'ятаєте, як у супермаркетах збирають наклейки, щоб потім обміняти їх на сковорідку? Наша психіка робить те саме.

Кожна проковтнута образа — це "коричневий купон" (купон лайна), який ми дбайливо вклеюємо у свій ментальний альбом.

Ми збираємо ці купони, щоб підтвердити свій життєвий сценарій: "Мене ніхто не любить", "Всі чоловіки/жінки однакові", "Світ несправедливий". Це замкнене коло, де ми самі створюємо ситуації, в яких нас образять, щоб отримати черговий доказ своєї теорії.

Очікування телепатії від партнера — це прямий шлях до розчарування і... нових купонів образи. Справжня емоційна грамотність починається там, де ми беремо на себе відповідальність озвучувати свої бажання словами через рот.

Вихід із системи рекету — це шлях героя. Він вимагає мужності визнати: "Я ображаюся не тому, що світ поганий, а тому, що я зараз обираю цей спосіб реакції замість прямого контакту".

Ми в MriyaRun віримо, що керування своїм станом — це навичка, яку можна натренувати. Спеціально для цього ми розробили щоденники емоційного інтелекту. Це ваш безпечний простір, де ви можете вивантажити свої "купони", не накопичуючи їх до вибуху, проаналізувати свої справжні потреби та навчитися відрізняти аутентичні сигнали душі від нав'язаних сценаріїв.