Чому ми ідеалізуємо людей, а потім їх знецінюємо? Дізнайтеся про психологічні причини цього феномену, вплив нарцисизму та як позбутися емоційних гойдалок.
Від п'єдесталу до прірви: примітивна Ідеалізація та Знецінення
Усі ми хоча б раз у житті стикалися з ситуацією, коли хтось здавався нам абсолютно ідеальним, а потім — після найменшої помилки — перетворювався на головне розчарування життя. Цей психологічний феномен відомий як примітивна ідеалізація та знецінення. Щоб зрозуміти, чому дорослі люди часом схильні зводити інших на п'єдестал лише для того, щоб згодом безжально їх звідти скинути, нам потрібно зазирнути в раннє дитинство.
Ілюзія всемогутності: Дитяче коріння ідеалізації
Згідно з тезою видатного психоаналітика Шандора Ференці, у процесі розвитку людина проходить через поступове заміщення примітивних фантазій про власну всемогутність фантазіями про всемогутність особи, яка про неї піклується.
Будь-хто може спостерігати, як палко малюк прагне вірити, що мама чи тато здатні захистити його від усіх життєвих небезпек. Стаючи старшими, ми часто забуваємо, наскільки лякаючим було наше перше зіткнення з реаліями цього світу: людською ворожістю, схильністю до хвороб, невдачами, смертю та іншими жахами (Brenner, 1982).
Механізм захисту: Одним зі способів, яким дитяча психіка вберігає себе від цих непереборних страхів, є сліпа віра в те, що існує якась доброчинна всемогутня сила, яка гарантує стовідсотковий захист.
Переконаність маленьких дітей у надлюдських здібностях батьків — це велике благо, але водночас і лихо батьківства.
- Благо: Існує незаперечна перевага в цілющій дії наших магічних поцілунків на дитячі «бо-бо». Важко знайти щось більш зворушливе, ніж беззастережна, любляча довіра малюка.
- Лихо: В інших випадках ця віра викликає у батьків ледве контрольоване роздратування. Наприклад, коли 2,5-річна дитина влаштовує справжнісінький скандал, вимагаючи від мами «зупинити дощ», бо вона хоче піти купатися. Дитина щиро не розуміє, як це її всемогутні батьки не можуть керувати погодою.
Додатковий приклад: Згадайте дитячу віру в те, що тато може перемогти будь-якого монстра під ліжком, а мама знає відповіді на всі запитання у світі. Ця ілюзія є життєво необхідним психологічним коконом для незрілої психіки.
Нормальна ідеалізація та сепарація
Всі ми схильні до ідеалізації. Ми несемо в собі залишки потреби приписувати особливі чесноти і владу людям, від яких емоційно залежимо. Загалом, нормальна ідеалізація є суттєвим компонентом зрілої любові (Bergmann, 1987).
Однак у процесі дорослішання неминуче настає етап деідеалізації (знецінення) тих, до кого ми мали дитячу прихильність. Це нормальна і критично важлива частина процесу сепарації-індивідуації.
- Чому це важливо? Жоден 18-річний підліток не піде з дому добровільно у доросле життя, якщо вважатиме батьківський дім набагато кращим та безпечнішим місцем, ніж те, куди він вирушає. Йому потрібно знайти недоліки в батьках, щоб знайти сили відокремитися.
Пастка для дорослих: Коли захист стає патологією
У деяких людей потреба ідеалізувати залишається більш-менш незмінною ще з дитинства. Фактично, в них продовжує жити бажання вірити, що люди, які правлять світом (лідери, лікарі, партнери), є мудрішими й могутнішими за звичайних, схильних до помилок смертних.
Їхня поведінка виявляє ознаки архаїчних, відчайдушних зусиль протиставити внутрішньому панічному жаху впевненість у тому, що хтось, до кого вони прив'язані, є:
- Всемогутнім;
- Всезнаючим;
- Нескінченно прихильним до них.
Психологічне злиття з цим «надприродним Іншим» дає їм відчуття абсолютної безпеки та звільняє від глибокого внутрішнього сорому.
Як це проявляється в реальному житті:
Сфера: Релігія та Культи
Прояв ідеалізації: Пошук всемогутньої істоти або непогрішного гуру.
Приклад: Трагедія в Гаяні (1978 рік): понад 900 людей добровільно випили ціаністий калій. Вони віддали перевагу суїциду, аніж визнанню факту, що їхній лідер Джим Джонс виявився слабким маніпулятором, а не божеством.
Прояв ідеалізації: Пошук всемогутньої істоти або непогрішного гуру.
Приклад: Трагедія в Гаяні (1978 рік): понад 900 людей добровільно випили ціаністий калій. Вони віддали перевагу суїциду, аніж визнанню факту, що їхній лідер Джим Джонс виявився слабким маніпулятором, а не божеством.
Сфера: Медицина
Прояв ідеалізації: Чим більша вразливість, тим сильніша ідеалізація лікаря.
Приклад: Жінки під час вагітності (період лякаючого зіткнення з власною вразливістю) часто абсолютно серйозно заявляють, що їхній гінеколог — «чудовий» і «найкращий у світі».
Прояв ідеалізації: Чим більша вразливість, тим сильніша ідеалізація лікаря.
Приклад: Жінки під час вагітності (період лякаючого зіткнення з власною вразливістю) часто абсолютно серйозно заявляють, що їхній гінеколог — «чудовий» і «найкращий у світі».
Сфера: Політика / Кар'єра
Прояв ідеалізації: Віра в те, що уряд не здатний помилятися, а компанія/школа є ідеальною.
Приклад: Виборець, який фанатично вірить, що новий політик самотужки, за один день вирішить всі складні економічні проблеми країни.
Прояв ідеалізації: Віра в те, що уряд не здатний помилятися, а компанія/школа є ідеальною.
Приклад: Виборець, який фанатично вірить, що новий політик самотужки, за один день вирішить всі складні економічні проблеми країни.
Нарцисизм: Пошук досконалості як сенс життя
Якщо людина будує своє життя так, що створюється враження, ніби вона прагне ранжувати всі аспекти людського буття відповідно до їхньої "цінності" (відкидаючи недосконалі альтернативи), ми розглядаємо її як нарцисичну особистість.
Психологія нарцисизму базується саме на залежності від захисту у формі примітивної ідеалізації. Людина мотивована пошуком досконалості двома шляхами:
- Через злиття з ідеалізованими об'єктами (престижна робота, ідеальний партнер, брендові речі).
- Через безперервне, невротичне вдосконалення власного «Я».
Їхня потреба постійно наново переконуватися у своїй привабливості, силі, популярності зумовлена саме цим. Самооцінка таких людей катастрофічно спотворена ідеєю, що любити себе можна, лише якщо ти досконалий.
Неминучий крах: Примітивне знецінення
Примітивне знецінення — це неминучий зворотний бік потреби в ідеалізації. Оскільки в реальному людському житті немає нічого досконалого, архаїчні шляхи завжди призводять до жорсткого розчарування.
Головне правило: Чим сильніше ідеалізується об'єкт, тим більш радикальне знецінення на нього чекає. Чим більша ілюзія — тим болючіший її крах.
Приклади знецінення на практиці:
- У психотерапії: Терапевти часто розповідають про «обвал», який відбувається з нарцисичними пацієнтами. Пацієнт може щиро вірити, що його терапевт здатний «ходити по воді», але коли виявляється, що психолог є простою людиною (може запізнитися на хвилину або захворіти), робочий альянс миттєво і зі скандалом руйнується. Як зазначає Дж. Вейлп (1992), роль ідеалізованого об'єкта дуже сковує терапевта, спокушаючи його заперечувати власне невідання і вимагаючи від себе лише найвищих результатів. Вас ставлять на п'єдестал лише для того, щоб потім боляче з нього скинути.
- У медицині та юриспруденції: Чоловік, який сліпо вірив, що онколог його дружини — єдиний геній, здатний її зцілити, з найбільшою ймовірністю подасть на лікаря до суду, якщо хвороба все ж таки візьме гору. Він не зможе прийняти обмеженість медицини, йому буде легше повірити, що "бог виявився шахраєм".
- В особистих стосунках: Деякі люди все життя займаються тим, що в повторних циклах ідеалізації та знецінення змінюють одні інтимні стосунки іншими (так звана «серійна моногамія»). Щоразу новий партнер сприймається як недосяжний ідеал, «той самий» або «та сама». Але варто цій людині проявити звичайну людську слабкість — залишити брудний посуд, невдало пожартувати або захворіти — як вона миттєво таврується як «токсична» чи «нікчемна», і цикл пошуку ідеалу починається знову.
Підсумок
Модифікація захисту примітивної ідеалізації та формування здатності приймати людей з усіма їхніми недоліками — це законна мета будь-якої довготривалої психотерапії. У роботі з нарцисичними пацієнтами це особливо актуально, оскільки ці емоційні гойдалки (від сліпого обожнювання до лютої ненависті) мають масивну руйнівну дію не лише на їхнє власне життя, але й на життя тих, хто щиро намагається їх любити. Зрілість настає тоді, коли ми здатні любити іншу людину не за її "всемогутність", а саме за її людяність.
Інсайт від MriyaRun:
Подолання циклу ідеалізації та знецінення вимагає свідомого розвитку емоційної грамотності. MriyaRun — це психологічні селф-терапевтичні інструменти, які допомагають пройти цей шлях від теорії до практики. Розуміння своїх глибинних реакцій, екологічне проживання складних почуттів (таких як гнів) та робота з внутрішніми станами дозволяють відмовитися від виснажливого пошуку «ідеального іншого» і зрештою знайти надійну опору в собі.
Знайти свій інструмент для самопізнання: Каталог MriyaRun
- MriyaRun: Селф-терапія. Психологічні щоденники та МАК
- Для професіоналів: інструменти та методики
- Від ідеалізації до знецінення: психологія нарцисизму