Матеріал має інформаційний і освітній характер та не є медичною, психологічною чи психотерапевтичною консультацією. Якщо ви переживаєте гострий психологічний стан або потребуєте професійної підтримки, зверніться до лікаря, психолога, психотерапевта або кризової служби.
«Всемогутній контроль» тут — поняття психоаналітичної теорії. За ним не визначають діагноз або характер людини з одного вчинку.
До відправлення звіту ще година, але керівник уже втретє питає, чи він готовий. Потім сам відкриває файл, змінює два речення й пише колезі, щоб уточнити, чому той поки не відповів. На кілька хвилин стає спокійніше. Невдовзі хочеться перевірити знову.
Турбота про результат поступово займає весь простір. Працівники починають чекати наступної правки, а керівникові здається, що без його постійного втручання робота зупиниться. Так можна опинитися в ситуації, яка щоразу підтверджує необхідність нового контролю.
Звідки взялося поняття
Шандор Ференці у праці 1913 року «Стадії розвитку почуття реальності» описував перехід від раннього відчуття всемогутності до визнання окремого зовнішнього світу. Музей Фрейда подає цю ідею в контексті розвитку психоаналізу.
У дорослому житті поняття допомагає поставити запитання: що зі мною відбувається, коли результат залежить від чужого рішення, випадку або обставин? Чи можу я почекати, уточнити домовленість, прийняти відмову? Чи починаю діяти так, ніби всі відповіді мають бути під моїм керуванням?
Де є реальний вплив
Керівник може погодити строк, визначити очікуваний результат і запитати, чи вистачає ресурсів. Якщо завдання важливе, можна заздалегідь домовитися про проміжну перевірку. У цих діях зрозуміло, хто за що відповідає.
Нове повідомлення кожні десять хвилин може давати відчуття зайнятості, але водночас відбирати час у виконання. Тоді корисно подивитися, що саме змінила кожна перевірка. З’явилася нова інформація? Усунено перешкоду? Чи стало ненадовго легше тільки тому, що ви знову щось зробили?
Коли хочеться керувати чужими почуттями
У близьких стосунках подібна напруга може виглядати інакше. Ви вибачилися й одразу питаєте, чи людина вже перестала сердитися. Вона просить часу, а ви пояснюєте ще раз, переконуєте, перевіряєте інтонацію. Намір помиритися поступово перетворюється на вимогу отримати потрібну реакцію зараз.
Тут є своя частина роботи: визнати сказане, виправити те, що можете, домовитися про подальші дії. Відповідь іншої людини може з’явитися пізніше. Очікування лишає неприємну невизначеність, із якою теж доводиться щось робити: відпочити, зайнятися своєю справою, поговорити з кимось поза конфліктом.
Що перевірити у власному епізоді
Згадайте ситуацію, у якій ви багато перевіряли, переконували або втручалися. Якого результату хотіли? Що справді залежало від вас? Яку відповідь іншої людини було найважче витримати?
Оберіть одну зміну: погодити час замість постійного опитування, залишити колезі його завдання, після вибачення дати близькій людині паузу. Потім подивіться, що відбулося. Так поступово з’являється досвід впливу, у якому є місце і вашій дії, і окремості інших людей.