Перед тим, як написати статтю про самооцінку особистості, я зазирнула в пошуковик і жахнулася. від кількості сайтів, що пропонують чарівні способи підвищити самооцінку. "Придбати впевненість у собі за 3 простих кроки", "12 способів як підвищити самооцінку", "Висока самооцінка - це шлях до успіху" і т. п. БРЕД. Вибачте мені, звичайно, але розумна людина, повинна розуміти, що самооцінка, і ставлення до себе не виникає відразу. І тим більше за якихось 3 кроки підвищити свою самооцінку просто не реально. Навіщо потрібна самооцінка?

Почати змінювати своє ставлення до себе МОЖЛИВО за три кроки, або сформувати впевненість у собі за допомогою 12 способів. Але не підвищити свою самооцінку!

Самооцінка – це оцінка людиною самого себе, своїх переваг та недоліків, можливостей, якостей, свого місця серед інших людей.

Така здатність до самоаналізу дуже впливає формування поведінки людей. Такі якості особистості, як невпевненість та рішучість, активність та стриманість, товариськість та замкнутість безпосередньо залежать від самооцінки. Думка людини себе визначає і ставлення щодо неї оточуючих.

Вона починає формуватися у нашому дитинстві, на жаль, під впливом нашого виховання. Оточення дитини, а це насамперед наші батьки, закладають фундамент нашої самооцінки. Дитина не може сформувати самого свого ставлення до себе через недостатню самосвідомість   Як виховати впевнену в собі дитину?

- часто карають дитину без пояснень причини покарання, і коли карають за прояв «неприйнятних» почуттів; - насміхаються з почуттів дитини та її думок, недооцінюючи їх; досить суперечливі (у тата одні, а в мами інші, протилежні); - заперечують дитяче сприйняття реальності і неявно сприяють сумнівам дитини у своєму розсудливості; - коли батьки застосовують фізичне насильство по відношенню до своєї дитини. На додачу до цього не вірять у нього, всіляко ганьблячи і недооцінюючи.

Звичайно ж, за таких умов виховання може сформуватися патологічна особистість, не кажучи вже про її здорову адекватну самооцінку або любов до самого себе.

Кожна людина схильна порівнювати себе з якимось ідеальним чином, з тією людиною, якою вона хотіла б бути. Збіг реального ставлення до себе з бажаним грає величезну роль формуванні адекватної самооцінки. Чим далі справжній образ від досконалого, тим гірша думка людини про саму себе. Нарцисизм та ознаки «нарцису»

Реальні досягнення людини у тій чи іншій сфері діяльності також впливають формування адекватної самооцінки. Чим вищі особистісні успіхи та досягнення, тим кращої думки про себе людина. 7 звичок успіху

Самооцінка особистості є ставлення до себе за допомогою думки себе значних покупців, безліч реальних досягнень. Самооцінка не може бути завищеною чи заниженою. Самооцінка може бути лише оптимальною чи неоптимальною. Самооцінка здорової особистості має бути адекватна його реальним результатам!

При оптимальної, адекватної самооцінці особистість правильно співвідносить свої можливості та здібності, досить критично ставиться до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагається ставити собі досяжні цілі, які можна здійснити на ділі.

Покрокова система досягнення будь-яких цілей

До оцінки досягнутого людина підходить як зі своїми заходами, а й намагається передбачити, як цього віднесуться інші люди: колеги та інші значущі люди. Адекватна самооцінка є результатом постійного пошуку реальної здорової оцінки, т. е. без переоцінки своїх досягнень, а й без зайвої критичності до свого спілкування, діяльності, переживань. Така самооцінка є здоровою та адекватною.

Чому виникає таке питання «Як підвищити свою самооцінку»? Навіщо її підвищувати і хто визначив, що вона у вас занижена?

Загальна психологія свідчить, що гармонійність особистості чи комфорт людини залежить від цього, як і ставитися до себе. Тобто, якщо у людини, на вашу думку чи спостереження, занижена самооцінка, то вона ні успішна, ні впевнена в собі.

Насправді ж цій людині досить комфортно жити зі своєю можливою заниженою самооцінкою. З іншого боку, це ваша оцінка особи іншої людини. І вона не має жодного відношення до самооцінки цієї конкретної людини. Із завищеною самооцінкою йдеться так само.

Низький рівень самооцінки або завищена самооцінка завдає шкоди лише тоді, коли людині зазнає внутрішнього дискомфорту.

А саме, коли занижена самооцінка перетворюється на:

— невпевненість у собі, аж до недовіри собі,— болючість сприйняття критики— невміння приймати рішення і брати він відповідальність за результати своїх рішень та дій. Комплекс неповноцінності та занижена самооцінка

А завищена самооцінка трансформується у:

— самолюбство і самовихваляння, що призводить до виникнення гордині, байдужості до близьких,— критичність і необґрунтована вимогливість до інших, злість.

Людина може почуватися компетентною в роботі й невпевненою у близьких стосунках. Стан, досвід, середовище та зворотний зв’язок змінюють оцінку себе. «Адекватність» означає не високу думку про себе, а достатньо точне й гнучке бачення ресурсів, обмежень і права на повагу.

Самоефективність — віра, що я можу виконати конкретне завдання. Самоспівчуття — спосіб ставитися до себе в труднощах. Самооцінка — ширша оцінка власної цінності. Вони пов’язані, але не взаємозамінні.

Корисно описувати конкретні вміння, помилки, зусилля й потреби без глобальних ярликів. Помилка може вимагати відповідальності та виправлення, не перетворюючи людину на «погану цілком».

Воркбук «Самооцінка через вдячність. Частина 3» допомагає досліджувати опори, досвід і ставлення до себе без обіцянки «підняти самооцінку» одним методом.