
Книга «Казкотерапія. Тінь»: 28 днів саморефлексії, шість практик і 18 переказів казок. Огляд, фото розворотів, слова автора та приклади роботи.
Матеріал має інформаційний і освітній характер та не є медичною, психологічною чи психотерапевтичною консультацією. Якщо ви переживаєте гострий психологічний стан або потребуєте професійної підтримки, зверніться до лікаря, психолога, психотерапевта або кризової служби.
Ви щиро радієте успіху близької людини й водночас помічаєте заздрість. Допомагаєте колезі, але сердитеся, коли він обирає інше рішення. Хочете більше визнання, проте швидко переконуєте себе, що вам і так достатньо. У таких суперечливих реакціях буває складно розібратися: одне почуття вже є, а уявлення про себе ніби не залишає для нього місця.
Книга-воркбук Дмитра Телушко «Казкотерапія. Тінь. Про те, що ми в собі не визнаємо» пропонує придивитися до цих моментів через історії, казкові образи й письмову роботу. На 258 сторінках поєднані 28 днів із героїнею Мартою Савенко, шість тематичних практик, 18 переказів казок і окремий авторський приклад написання та розбору власного сюжету.
Це україномовний практикум для дорослих із серії «Трансформація казкою». Його можна читати самостійно, навіть якщо ви ще не працювали з першою «Казкотерапією».
Коротко про книгу-практикум
| Характеристика | Що у виданні |
|---|---|
| Автор | Психолог Дмитро Телушко |
| Мова й обсяг | Українська, 258 сторінок |
| Формат | Паперовий воркбук для дорослих |
| Основний маршрут | 28 днів із Мартою; темп можна змінювати |
| Окрема практична частина | Шість тематичних практик |
| Казкова частина | 18 переказів і окремий авторський приклад роботи з власною казкою |
| Чи потрібна перша книга | Ні, можна почати з «Тіні» |
Книга, яка приїхала на день народження
У своєму дописі Дмитро розповідає, як у день народження до нього одночасно дійшли три посилки. Вони вирушили в різний час, одна затрималася в дорозі, але зрештою серед отриманого опинилася довгоочікувана «Тінь». Після роботи над матеріалами, текстом і виданням він нарешті тримав готову книгу в руках.
Цей особистий момент добре пояснює, чому тема практикуму для автора пов’язана з повсякденними рішеннями. Пізнати власні суперечності замало, якщо під час наступної напруженої розмови вони знову залишаються непоміченими. Потрібен спосіб зупинитися, розрізнити свою й чужу участь і зрозуміти, заради чого ти зараз дієш.
Експертний досвід — слова автора:
«Отримати й підписати книгу про Тінь саме сьогодні — особливий момент. Для мене розуміння власної Тіні, неприйнятих частин себе, психологічних ігор і сценарних рішень — точка опори. Вона допомагає вчасно від’єднатися від автоматизмів і запитати себе:
Що тут про мене, а що — про іншу людину?
Де моя відповідальність, а де чужа?
Якщо я це зроблю — то щоб що? З якої позиції дію?»
— Дмитро Телушко, авторський допис про вихід книги.
Що означає Тінь у цьому практикумі
Книга спирається на юнгіанське поняття Тіні: так тут розглядаються почуття, бажання й риси, які людині важко визнати своїми. Скажімо, хтось звик вважати себе безкорисливим і не помічає очікування вдячності. Інший пишається скромністю, але болісно переживає, коли його роботу не називають серед найкращих. Саме невідповідність між власним образом і конкретною реакцією стає предметом дослідження.
Це психологічна оптика, через яку можна розглядати досвід. За нею не варто вгадувати приховані мотиви всіх навколо або оголошувати будь-який конфлікт проявом Тіні. У роботі з книгою відправною точкою залишається подія: що сталося, яке значення ви цьому надали, що відчули й зробили далі.
Докладніше про саму психологічну оптику та казкові образи можна прочитати в матеріалі «Тінь у казках: що ми приховуємо від себе і як це помітити». Тут зосередимося на будові книги й способах роботи з нею.
Чому йдеться також про невизнані здібності
У власному образі іноді важко розмістити й те, чого хочеться. Людину дратує чужа впевненість, але самій незручно заявити про свою роботу. Вона захоплюється чужими виступами й водночас роками відкладає власну спробу. Здатність бути помітною ніби дозволена іншим, але не їй.
У такому контексті можна говорити про «золото Тіні» — можливості, інтереси й амбіції, які залишалися невизнаними. Проте саме захоплення ще не робить людину вправним оратором чи автором. Визнане бажання потребує місця в реальному житті: часу, навчання, проби та готовності зустрітися з результатом. Цій темі в книзі присвячені, зокрема, розділи «Невизнана здатність» і «Бажана здатність потребує моєї роботи».
Як прихована реакція впливає на рішення
Розгляньмо умовний робочий епізод. Колега отримує цікаве завдання, на яке ви теж розраховували. Перша оцінка звучить різко: «Його знову обрали тільки тому, що він уміє себе показати». З’являються заздрість і злість, а разом із ними бажання знецінити його успіх. Ви знаходите недоліки в чужій роботі, проте власне бажання взятися за подібне завдання так і не називаєте.
У цьому ланцюжку знецінення відводить увагу від незручного визнання: мені теж хотілося цієї можливості. Якщо повернутися до події й записати свою реакцію, з’являється предмет для наступної дії. Можна з’ясувати критерії вибору, запропонувати власну ідею або зрозуміти, яких навичок бракує. Чужий успіх залишається чужим, а власне бажання нарешті отримує точну назву.
Це один приклад роботи з реакцією. Він не скасовує несправедливих рішень, фаворитизму чи реальних порушень домовленостей. У практикумі є окрема тема «Чужа поведінка теж має значення»: дослідження себе не повинне перетворюватися на звичку брати відповідальність за все, що відбулося між людьми. Схоже розрізнення — між власним припущенням і тим, що справді зробив співрозмовник, — розглядається у статті про проєкцію та інтроєкцію.
Три ситуації, з яких можна почати роботу з Тінню
Наведені нижче епізоди — умовні приклади для цього огляду, а не історії клієнтів чи цитати з книги. Вони показують, як перейти від загального «зі мною щось не так» до події, реакції та доступної дії.
Допомагаю, але потім ображаюся
Подруга просить переглянути її текст. Ви погоджуєтеся, відкладаєте власну справу й витрачаєте вечір. Наступного дня вона дякує коротким повідомленням і публікує іншу версію. Усередині виникає думка: «Мою роботу зовсім не цінують». З’являється образа, хочеться відповідати холодно або нагадати, скільки сил ви віддали.
У цьому прикладі важливо помітити умову, яка залишилася невисловленою. Ви погодилися допомогти, але очікували, що правки використають, а внесок визнають певним способом. Подруга не могла погодитися на умову, про яку не знала. Письмовий розбір допомагає відділити прохання переглянути текст від власного очікування вплинути на результат. Наступного разу можна назвати доступний час і уточнити, якої допомоги потребують: «Я можу приділити пів години. Тобі потрібна перевірка помилок чи обговорення змісту?»
Якщо домовленість справді була, а її порушили, предмет розмови інший: що саме обіцяли й що відбулося. Робота з Тінню не вимагає відмовлятися від претензії, коли для неї є підстава. Вона допомагає зробити претензію точнішою й помітити свою участь, не привласнюючи чужої.
Хочу більшого, але засуджую чужу помітність
Людина бачить, як знайомий розповідає про власний проєкт, і відразу називає його саморекламу нескромною. Водночас її власна робота місяцями залишається в шухляді. Засудження дає змогу зберегти звичне уявлення про себе як про того, хто «просто добре працює», але бажання бути побаченою нікуди не зникає. Воно повертається роздратуванням під наступним чужим дописом.
Питання для запису тут звучить конкретно: «Що саме я хотіла б показати зі своєї роботи й кому?» Визнання цього бажання ще не зобов’язує говорити голосно чи копіювати чужу манеру. Доступною спробою стане один допис про завершену справу, лист із пропозицією або розмова про участь у проєкті. Потім можна оцінити власний досвід: що вдалося сказати, якої реакції очікували й що отримали насправді.
Серджуся, але намагаюся залишатися зручним
Колега вкотре надсилає термінове завдання після завершення робочого дня. Ви сприймаєте прохання як обов’язок негайно відповісти, сердитеся й усе одно беретеся за роботу. Згодом злість спрямовується на себе: «Чому я знову погодився?» У цьому колі власне невдоволення стає помітним лише після згоди, коли час уже витрачено.
Для нової дії важливо повернутися до моменту перед відповіддю. Яка домовленість діє щодо робочого часу? Чи справді потрібно завершити завдання сьогодні? Що станеться, якщо назвати свій строк? Фраза «Зараз не візьмуся, зможу завтра після десятої» дає іншій людині зрозумілу інформацію. Вона не гарантує доброзичливої відповіді, зате дозволяє не підміняти мовчазною згодою те, на що ви не готові погодитися.
У всіх трьох випадках запис має завершуватися поверненням до події. Важливо побачити, чи вдалося уточнити прохання, назвати бажання або змінити відповідь. Власна реакція заслуговує на увагу ще до того, як для неї знайдеться красиве пояснення.
Що всередині «Казкотерапії. Тінь»
Практикум поєднує кілька способів роботи. Художня історія дає змогу спочатку побачити суперечність у подіях і вчинках персонажів, а запитання та вправи повертають увагу до конкретного досвіду читача.
28 днів разом із Мартою Савенко
Марта — редакторка, яка поступово придивляється до власних реакцій, очікувань і способів будувати стосунки. Її історія розгортається через повсякденні сцени, де згода, допомога, злість або захоплення іншою людиною виявляються складнішими, ніж здавалося спочатку.
Чотири тижні мають послідовні теми:
- «Ким я стаю поруч із ним» — увага до свого образу, згоди, очікувань і реакцій у контакті.
- «Що я роблю з тим, чого соромлюся» — заздрість, прихована ціна допомоги, злість і розрізнення відповідальності.
- «Що я можу розвивати у власному житті» — невизнані здібності, бажання й можливість робити власні спроби.
- «Як я поводитимуся з тим, що побачила» — перехід від спостереження до конкретних рішень і дій.
Кожен день містить художню сцену, коментар терапевта-спостерігача, запитання, письмову й візуальну роботу та невелике практичне завдання. Читачеві не потрібно погоджуватися з кожною реакцією Марти. Можна помітити свою незгоду й розібрати, чому саме ця деталь привернула увагу.
Шість практик для конкретного епізоду
Після 28-денного маршруту подано окремий практичний розділ:
- «Прихована реакція»;
- «Моя реакція на чужу рису»;
- «Невизнана здатність»;
- «Сила з межею»;
- «Нова дія на найближчі 24–72 години»;
- «Чого хоче герой і чому він зупиняється».
До них можна повертатися, коли певна розмова або власна відповідь залишилася незрозумілою. Наприклад, після допомоги близькій людині ви помітили образу. Тоді для запису достатньо одного випадку: про що вас просили, на що ви погодилися й чого очікували у відповідь. Великий висновок про весь характер часто менш корисний, ніж точне спостереження за одним епізодом.
18 переказів казок і власна історія
У другій великій частині книги зібрані перекази відомих казок. Серед них — «Тінь», «Рибалка та його дружина», «Нове вбрання короля», «Соловей», «Красуня і Чудовисько», «Дух у пляшці» та інші сюжети. Після історій читач повертається до поведінки героїв, їхніх бажань, суперечностей і можливих рішень.
Окремо подано авторську казку «Горгона і Вершник без голови» як навчальний приклад написання й розбору. Далі є сторінки для своєї версії казки та власного сюжету. Так читач поступово переходить від спостереження за готовою історією до спроби розповісти свою.
Книга відкривається авторською казкою «Дзвін із темним голосом», до якої повертається після 28-денного маршруту. Її розвиток краще залишити для читання: у практикумі значення має власна реакція на те, як змінюються події.
Як обрати одну із шести практик
Не обов’язково виконувати всі практики поспіль. У розділі на сторінках 105–114 книги запропоновано почати з конкретної ситуації й обрати відповідний спосіб роботи. Нижче — короткий орієнтир за їхнім змістом, без відтворення повних вправ.
1. Прихована реакція: коли зовні все виглядало спокійно
Ця практика звертає увагу на різницю між сказаними словами й невисловленим переживанням. Варто відновити репліку, назвати почуття та очікувану відповідь. Наприклад, ви сказали «мені байдуже», але чекали, що співрозмовник помітить образу й перепитає. Запис показує, яку інформацію він справді отримав і що залишилося лише вашим очікуванням. Це дає матеріал для точнішої розмови.
2. Моя реакція на чужу рису: від оцінки до вчинку
Слово «самовпевнений» може стосуватися різної поведінки: людина перебивала інших або просто запропонувала власну ідею. У практиці спочатку описується вчинок, потім оцінка й підстави для неї. Далі розглядаються кілька пояснень своєї реакції. Окремим питанням залишається те, за що відповідає інша людина. Завдяки цьому власне переживання й чужий учинок не зливаються в один висновок.
3. Невизнана здатність: яке вміння хочеться розвинути
Замість широкого «хочу бути такою ж вільною» можна назвати дію: показати чернетку, запропонувати рішення або озвучити оплату. Книга пропонує згадати навіть невеликий попередній досвід, визначити посильну спробу й джерело конкретного відгуку. Якщо досвіду немає, початком стане навчання. Захоплення іншою людиною тоді допомагає обрати напрям, а власна практика показує, чого вже вдалося навчитися.
4. Сила з межею: що ви можете підтримати своєю дією
У центрі цієї практики — час, гроші, увага чи простір, які хочеться захистити. Важливо назвати прохання або порушену домовленість і сформулювати відповідь про доступний обсяг. Межа має спиратися на вашу дію: не брати додаткове завдання без узгодження строку, припинити розмову при образах, обрати інший час. Книга також пропонує врахувати залежність, безпеку й доступну підтримку перед розмовою.
5. Нова дія на найближчі 24–72 години: посильна спроба
Після спостереження легко поставити собі завдання змінити відразу все. Тут натомість обирається дія зрозумілого обсягу й конкретна нагода для неї. Можна уточнити одну умову співпраці або виділити пів години для власного тексту. Після спроби читач повертається до запису, порівнює очікування з фактичною відповіддю й вирішує, що залишити, змінити або припинити. Строк описує план дії, а не обіцяє психологічного результату.
6. Чого хоче герой і чому він зупиняється: розглянути суперечність
Це розгорнута робота з власною казковою сценою. Початком стає одна справа, яка відкладається: що хочеться зробити, навіщо й у який момент рух зупиняється. Герою та іншому персонажу можна дати слово в діалозі. Водночас у сюжеті залишається місце для реальних умов — браку сну, часу, грошей або потрібного вміння. Завдяки цьому будь-яка перешкода не оголошується прихованим саботажем.
Як може виглядати один запис: від події до наступної дії
Це умовний приклад для огляду, а не сторінка з книги й не історія клієнта. Він показує, як зібрати окремі спостереження в послідовність.
Подія: У робочому чаті з’явилося прохання переробити матеріал до завтрашнього ранку. Попередній строк був п’ятниця.
Оцінка: Я вирішив: якщо відмовлю, мене вважатимуть ненадійним. Це моє припущення; такого повідомлення в чаті немає.
Переживання й напрям реакції: Відчув тривогу й злість, захотів одразу погодитися, а потім дорікати собі за втрачений вечір.
Дія: Відповів, що до ранку можу змінити один розділ; для повної переробки потрібен погоджений раніше строк. Попросив визначити пріоритет.
Наслідок і нові відомості: Керівник обрав один розділ і залишив решту на п’ятницю. Моє припущення про неминучий осуд у цій розмові не підтвердилося. Наступного разу я знову перевірятиму конкретну відповідь, а не вважатиму, що всі погодяться.
Якби співрозмовник почав тиснути або відмовився від домовленості, запис містив би саме це. Сенс практики — отримати відомості про ситуацію й власну дію. Для відповідальності важливо бачити і те, що залежало від вас, і те, яке рішення ухвалив інший.
Як почати власну казку, якщо ви ніколи їх не писали
Для початку достатньо героя, одного бажання й моменту зупинки. Наприклад, майстриня хоче показати виріб на ярмарку, але щоразу знаходить у ньому ще один недолік. Це вигадана сцена для цього огляду. Вона залишає конкретне питання: якої готовності героїня чекає й що для неї означає зустрітися з чужим поглядом?
Не потрібно одразу вигадувати весь світ, історію роду чи щасливий фінал. Корисніше описати, що герой робить перед зупинкою, кого зустрічає й що чує у відповідь. Один персонаж може вимагати бездоганності, другий — пропонувати спробу невеликого обсягу. Через діалог легше розрізнити вимоги й бажання, які в загальному записі звучали одночасно.
Після сцени варто повернутися до власної справи: що тут нагадує мій досвід, а що залишилося художнім перебільшенням? Якщо героїня домовилася показати один виріб знайомій людині, у реальності можна перевірити саме такий крок. Літературне рішення ще не є виконаною дією; потрібні нагода, домовленість і власна участь.
Інших персонажів не варто автоматично ототожнювати з реальними людьми й приписувати їм репліки як приховані наміри. Ваша казка показує ваше уявлення про ситуацію. Перевірити чужу позицію допоможуть її слова, поведінка та конкретні домовленості, а не саме ім’я чи образ персонажа.
Навіщо дорослій людині працювати з казкою
Про персонажа іноді простіше сказати те, що важко назвати про себе. Видно, як він чекає дозволу, погоджується на невигідну умову або сердиться, не висловивши прохання. Читач спершу розглядає подію на певній відстані й лише потім перевіряє, чи є щось схоже у власному досвіді.
Важливим стає перехід від загального образу до конкретної ситуації. Якщо герой весь час когось рятує, можна запитати себе, коли ви востаннє погодилися на допомогу понад свої можливості. Якщо він не наважується назвати бажання — згадати розмову, у якій замовчали своє. Саме тут казкотерапія для дорослих набуває практичного змісту: образ допомагає сформулювати питання, а відповідь перевіряється у звичайному житті.
У казкового персонажа немає одного обов’язкового психологічного значення для всіх читачів. Асоціації мають сенс у зв’язку з вашим досвідом; вони не встановлюють діагноз і не відкривають чужих намірів. Для цього у воркбуку передбачені запитання, записи й власне продовження історії.
Письмо, малюнки й маленький мультик на сторінках
Для роботи з практикумом не потрібно вміти малювати. Скетч може складатися з ліній, кіл, стрілок і кількох підписів. Його завдання — допомогти помітити розташування людей, напрямок уваги або зміну подій, коли це складно відразу описати словами.
На денних сторінках є чорний кіт із келихом — образ Персони, соціального способу представляти себе іншим. Його рухи вже надруковані: якщо швидко перегортати сторінки, виходить маленький мультфільм. Поруч залишено місце для власної Тіні. Її можна придумати й домалювати, змінюючи одну деталь від кадру до кадру, або залишити короткий підпис.
Ця деталь залишає читачеві авторство. Малюнок не потрібно розшифровувати за готовим словником: важливі власні асоціації та те, що ви помітили протягом дня. Після кожного тижня є трекери й сторінки підсумків, де можна зіставити записи з конкретними подіями.
Чим «Тінь» відрізняється від першої «Казкотерапії»
Обидві книги використовують казкові сюжети, історію героїні й письмову рефлексію. Відрізняється головне питання, з яким читач повертається до свого життя.
| Орієнтир | Перша книга | «Тінь» |
|---|---|---|
| Основна тема | Звичні ролі та сценарії | Неприйняті почуття, бажання й здібності |
| Перше питання | «Яку роль я повторюю?» | «Яку реакцію не визнаю?» |
| На що звертати увагу | Знайомі правила, очікування й повторювані рішення | Заздрість, злість, приховані очікування, невизнані можливості |
| Формат роботи | 28-денний маршрут, казки й письмові вправи | 28 днів із Мартою, шість окремих практик, 18 переказів і авторський приклад |
Для порівняння доступні сторінки обох видань: перша книга-практикум «Казкотерапія» у твердій палітурці та «Казкотерапія. Тінь». Перед замовленням можна роздивитися їхні фото й описи.
Якщо зараз найбільше хвилює повторювана роль — бути зручним, усе витримувати чи заслужити близькість, — перша книга дає відповідну тему для спостереження. Якщо ви помічаєте сильні реакції на чужі риси, соромитеся своїх бажань або хочете дослідити невизнані здібності, можна починати з «Тіні». Знання попередньої книги для цього не обов’язкове.
Як працювати з книгою у своєму темпі
Почніть зі сцени й прочитайте її як історію. Яка репліка затримала увагу? З ким ви погодилися, а з ким захотілося посперечатися? Потім оберіть один власний епізод — схожий або зовсім інший — і відповідайте на запитання, маючи на увазі саме його. Кількох речень достатньо; питання, до якого поки немає прикладу, можна пропустити.
Наступна частина роботи — доступна дія. Це може бути уточнення домовленості, повернення до відкладеної справи або розмова про очікування, які раніше залишалися мовчазними. Після спроби варто записати, що відбулося насправді. Чи отримали ви нові відомості? Чи змінилося рішення? Що залишилося невирішеним?
Назва «28 днів» описує будову маршруту. Вона не встановлює терміну, за який людина повинна змінитися. Якщо певна тема потребує більше часу, можна затриматися на ній, зробити паузу або повернутися згодом. Практикум призначений для саморефлексії й не замінює індивідуальної роботи з психологом чи лікарем, коли вона потрібна.
Як помічати зміни, коли повертаєтеся до записів
Під час тижневого підсумку корисно порівнювати схожі епізоди. Раніше ви погоджувалися відразу, а тепер попросили час подумати. Раніше називали себе ледачим, а цього разу змогли описати, яке саме завдання відкладаєте й чого в ньому боїтеся. Така різниця доступна для спостереження; для неї не потрібно доводити, що ви стали зовсім іншою людиною.
Можна залишати три короткі позначки: що помітив, що спробував і що сталося після спроби. Якщо розмова виявилася невдалою, це теж матеріал: які слова були незрозумілими, чи було достатньо часу, чи готовий співрозмовник обговорювати питання. Чужа відмова не скасовує того, що ви назвали свою потребу; водночас сам факт висловлення ще не означає, що домовленості досягнуто.
Якщо записи перетворюються на щоденний список власних недоліків, варто змінити спосіб роботи. Замість «я знову поганий» повернутися до опису: «я підвищив голос після цієї репліки, співрозмовник завершив розмову, мені потрібно повернутися до наслідків». Такий запис залишає місце і для відповідальності, і для виправлення. Помітити неприємну рису — початок розбору, а не вирок усьому собі.
Кому підійде цей практикум
Книга адресована дорослим, які хочуть уважніше дослідити зв’язок між власними переживаннями й рішеннями. Вона може бути доречною, коли ви помічаєте, що:
- чужа впевненість або успіх викликають сильну реакцію, яку важко пояснити;
- після допомоги залишається образа й очікування, що інший «мав би зрозуміти»;
- власні бажання швидко відсуваються через сором або потребу залишатися зручним;
- здібності легше визнавати в інших, ніж давати їм місце у своєму житті;
- розуміння повторюваної ситуації ще не переходить у нову дію.
Для таких спостережень не обов’язково одразу знаходити пояснення всьому. Можна почати з однієї реакції й залишити у записі питання. Воркбук дає структуру, до якої зручно повернутися, коли з’явиться наступний приклад.
Три способи організувати роботу з практикумом
Наведені нижче варіанти — редакційні пропозиції для читача. Вони не додають до книги обов’язкового розкладу. Вибір залежить від того, чи хочеться спочатку прожити історію, повернутися до конкретного випадку або обговорити власні спостереження.
Послідовно читати історію й залишати записи
Цей спосіб підходить, якщо важливо бачити, як реакції Марти розгортаються в різних ситуаціях. Можна читати дні за порядком, відповідати на запитання й повертатися до тижневих підсумків. Якщо сцена не відгукується, не потрібно шукати в собі обов’язковий відповідник. Корисно записати саме те, що помітно: незгоду, інший досвід або питання, на яке поки немає відповіді.
Повернутися до одного незавершеного епізоду
Іноді після розмови залишається одна думка: «Чому я погодився, хоча не хотів?» Тоді можна відкрити відповідну практику, відновити подію й не розширювати завдання до всього життя. Якщо схожий випадок уже описаний, додайте нову дату й порівняйте деталі. Чи змінилися умови? Чи було сказано те, що раніше залишалося невисловленим? Так записи поступово стають матеріалом для зіставлення.
Обрати фрагмент для розмови з психологом
Якщо ви вже працюєте з психологом, можна запропонувати для обговорення один запис або сцену. Не обов’язково приносити весь заповнений практикум: ви самі визначаєте, чим готові поділитися. Початком розмови стане ваше питання, наприклад: «Я бачу, що чекаю схвалення, але не розумію, як говорити про свою роботу». Можливість і спосіб використання матеріалу варто узгодити з фахівцем; книга не визначає перебіг ваших зустрічей.
Яких очікувань ця книга не має підтримувати
Якщо потрібна лише художня історія для швидкого читання, варто врахувати будову видання: значну частину становлять запитання й місце для роботи. Прочитати сюжет можна, але письмова частина залишиться окремою можливістю, а не автоматично отриманим результатом.
Книга також не дає способу переконливо пояснити іншій людині, «яка в неї Тінь». Її запитання спрямовані на власний досвід. Якщо бажання подарувати практикум пов’язане з думкою «нехай нарешті зрозуміє, що з ним не так», корисно спершу назвати, яку конкретну розмову цей подарунок має замінити. Для подарунка достатньо зацікавленості людини в такому форматі; вимога заповнювати сторінки й звітувати про висновки суперечитиме особистому характеру записів.
Де придбати «Казкотерапію. Тінь»
Книга-воркбук «Казкотерапія. Тінь» доступна на сайті MriyaRun. Це паперове видання українською мовою, обсягом 258 сторінок, автор — психолог Дмитро Телушко. Російська й англійська версії цього огляду пояснюють зміст книги, але саме видання залишається україномовним. Актуальну ціну, наявність і умови замовлення можна перевірити на сторінці книги.
Якщо ви вже помітили ситуацію, до якої хотілося б повернутися, її можна коротко записати ще до початку читання. Наприклад: «Я погодився допомогти й потім розсердився» або «Мені важко говорити про те, чого хочу». Тоді перші сторінки зустрінуться з вашим конкретним питанням.
Поширені запитання
Чи потрібно спочатку прочитати першу «Казкотерапію»?
Ні. «Тінь» можна читати й використовувати самостійно. Перша книга зосереджена на повторюваних сценаріях і ролях, ця — на неприйнятих почуттях, бажаннях та здібностях.
Чи обов’язково завершити практикум за 28 днів?
Ні. Це структура книги, а не обов’язковий темп і не обіцянка результату за певний строк. Можна робити паузи й повертатися до вправ.
Чи потрібні знання психології або вміння писати казки?
Ні. Робота починається з готових історій, запитань і простих записів. Для власної версії казки є навчальний приклад, а для малюнків достатньо кількох ліній і підписів.
- MriyaRun — інструменти саморефлексії для мрій, емоцій і дій
- Самопізнання
- «Казкотерапія. Тінь»: книга-практикум для дорослих про те, що ми в собі не визнаємо












