Вам колись здавалося, що всі ваші здобутки — лише вдалий збіг обставин? Що ваш успіх незаслужений та випадковість? Якщо так, ви, можливо, стикаєтеся із синдромом самозванця, таємним ворогом багатьох успішних людей. Цей феномен переслідує тих, хто прагне розвитку та самовдосконалення. Я впевнений, що майже кожен, хто йде шляхом зростання, хоча б раз відчував його тінь.
Ви впевнені, що ваші досягнення нічого не варті, адже вам просто пощастило? Коли вас хвалять, ви вірите, що не заслуговуєте на компліменти? Ви болісно реагуєте на критику і боїтеся показати іншим свої недоліки?
Знайомо?
Якщо ваша відповідь ствердна, то ви не одні — професор психології Домініканського університету в Каліфорнії Гейл Метьюс переконана, що понад 70% успішних людей відчувають те ж саме. Це явище називається «синдром самозванця». Але самозванці зазвичай — талановиті люди з великими можливостями та самозванця у своїй голові цілком можна поставити на місце!
Я чесно зізнаюсь, що мій внутрішній самозванець і зараз стоїть поруч зі мною та каже: «Заспокойся, дай мені вийти». На всіх стадіях проєкту я проробляю прийняття, не дозволяючи йому зупинити мене. Я використовую його енергію та підказки, щоб покращити свої досягнення.
Це нагадує мені ситуацію, коли я ще студентом працював адміністратором у комп'ютерному клубі. Туди прийшов хлопець, щоб пограти у відео гру. А там були постійні профі-фанати, які ніби жили в цьому клубі весь час. Ось він починає грати, щось не виходить, і ці профі кажуть: «Давай, я покажу, як треба». І ось вони вже грають замість цього хлопця.
Якщо боятися знецінення, то будемо мати лише досвід глядача, хоча ми начебто й заплатили за час.
Ось ознаки, за якими можна розпізнати у себе синдром самозванця: вами керує страх невдачі, тому перед кожним новим завданням або проєктом ви відчуваєте тривогу та прикладаєте надзусилля, щоб його виконати, або ж навпаки — прокрастинуєте, і виконавши завдання, починаєте думати, що все вийшло тільки завдяки надзусиллям, а якщо зробили легко і швидко, то вважаєте, що вам просто пощастило, і ви переконані, що протягом багатьох років обманюєте людей, які вважають вас професіоналом, та відчуваєте страх викриття, боїтеся, що вас ось-ось розкриють і заклеймлять як бездару, дурня або людину з низькою кваліфікацією, і в таємниці хочете бути кращими за інших, але зіштовхуючись з іншими професіоналами, розумієте, що далеко не унікальні й багато людей нічим вам не поступаються, і в такі моменти ви схильні думати, що всі інші набагато кращі за вас, і приписуєте успіх зовнішнім факторам, випадковості, удачі, ігноруєте похвалу та визнання ваших досягнень, нівелюєте компліменти, і парадоксально, але якщо вас почнуть критикувати, ви, швидше за все, взбунтуєтеся, тому що, в таємниці, розумієте, що зовсім не є бездарою і насправді чогось варті.
Синдром самозванця був вперше визначений у 1978 році психологами Полін Клэнсі та Сьюзен Аймс. Це стан, коли людина сумнівається у своїх досягненнях, відчуває себе обманщиком і боїться, що її успіхи скоро розкриють як випадковість. Людина відчуває невпевненість у своїх здібностях, незалежно від того, скільки вона досягла.
Існує п'ять основних типів синдрому самозванця: перфекціоністи, які прагнуть до ідеалу і завжди незадоволені своєю роботою, генії, які вважають, що повинні мати природний талант у всьому, що роблять, експерти, які постійно прагнуть отримати нові знання та навички, відчуваючи, що ще не достатньо компетентні, одинаки, які вважають, що повинні досягати успіху самостійно і не звертаються за допомогою, і супермен, люди, які намагаються перевершити очікування у всіх сферах життя.
Коріння синдрому самозванця часто йдуть з дитинства, коли дитина отримувала критику або надмірну похвалу, і синдром може розвинутися через нові виклики у житті, такі як нова робота, підвищення по службі або зміна кар’єри, а подолання цього синдрому вимагає часу і зусиль, тому що для цього потрібно знайти мету, визначити, що вас мотивує і на що ви прагнете, підняти самооцінку, працювати над позитивним сприйняттям себе та своїх досягнень, працювати зі своїми компетенціями, розвивати свої навички і знання, щоб відчувати себе більш впевнено, і дозволити собі помилятися, бо помилки – це природна частина процесу навчання та розвитку, а ваші професійні досягнення та особистісний розвиток важливі для вашої радості та задоволення, і важливо пам’ятати, що ви не самозванець, ви – справжній професіонал, який заслуговує на свій успіх.