Матеріал має інформаційний і освітній характер та не є медичною, психологічною чи психотерапевтичною консультацією. Якщо ви переживаєте гострий психологічний стан або потребуєте професійної підтримки, зверніться до лікаря, психолога, психотерапевта або кризової служби.
Але, з якоїсь причини, нас не навчають, як вміло керувати своїми власними емоціями.
Більше того, часто навчають їх ігнорувати, недооцінювати та жити "наперекір".
"не хвилюйся з приводу пустяків", "скільки ще таких буде в твоєму житті?", "достатньо плакати, ти вже велика", "заспокойся вже, скільки можна", "чоловіки не плачуть", "це мало чого стоїть", "все буде добре".
Знайомі фрази, чи не так?
А ще до них додаються подвійні повідомлення.
Це коли посварилася з батьком мама, намагаючись захистити своє чадо від засмучення, відповідає на його запитання про її стан "Все добре, нічого не сталося".
Але він же бачить, що все не добре! Він бачить це за збентеженістю на обличчі, пустим поглядом або зачервонілими від сльоз очима, він бачить це за жестами, за нервовими або, навпаки, розсіяними рухами, за посиленим поверхневим диханням. Діти чудово розуміють невербальні сигнали!
Який урок він отримує в цей момент?
Можливо, він буде думати про те, що не варто довіряти собі, тому, що він бачить і відчуває.
Він також може зробити висновок про те, що з якоїсь причини не можна виражати свої справжні емоції.
А ще такі суперечності, що надходять від різних органів почуттів, збільшують тривогу та невпевненість у власній безпеці. Це, накопичуючись, призводить до неврозів.
Як результат, ми маємо дорослих, які не вміють не лише виражати свої емоції, а й розпізнавати їх. А ще вони бояться виявлення емоцій інших людей, тому що не володіють навичками взаємодії з ними.
Про яку емпатію та взаєморозуміння тут може йти мова!
Що може зробити доросла людина, щоб краще взаємодіяти з власними емоціями?
виписати всі слова та фрази "внутрішнього критика", що стосуються емоційної сфери. Сюди якраз можуть бути записані всі "хлопці не плачуть" та "ти вже велика". Наскільки це до цих пір для вас актуально?спробувати відслідковувати в момент вплив цих фраз;ввести практику: 3 рази на день відповідати на питання "яку емоцію я зараз відчуваю?" Називаємо і записуємо емоцію. "Як ця емоція проявляється?" Описуємо ознаки, включаючи тілесні реакції.
Взагалі тілесні реакції - це чудовий вказівник для наших емоцій. Ми часто забуваємо про тіло доти, доки в ньому щось не болітиме. Але воно працює і не втомлюється нам підказувати: стискання висков, посилене серцебиття, стискання в плечах, мурашки, тиск у грудях, або навпаки, надзвичайна легкість - все це свідчить про присутність якої-небудь сильної емоції. Тому важливо пам'ятати про тіло і не пропускати його підказки!
Відслідити, назвати і дати простір для емоцій - ось основні кроки по оволодінню емоційною сферою.
Як можна допомогти дітям?
називайте те, що відбувається з дитиною: "ти втомився", "ти злий", "ти засмучений" і т.д.не розраховуйте на швидкі результати. Я часто чую від мам: "Я називаю і вимовляю його емоції, але це не допомагає". Це і не повинно "допомагати" зараз! Ви вкладаєте з розрахунком на перспективу. Колись дитина скаже "У мене погана настрій, тому що я втомився". Це і буде вашою перемогою. Але треба бути готовим до того, що це станеться не скоро. Давайте можливість дитині прожити в повній мірі кожний її стан, створіть безпечний простір для такого переживання.
Пам'ятайте, що до шкільного віку (як мінімум), дитина відчуває лише одну емоцію в один момент часу. "Злюся, але незважаючи на це кохаю" прийде значно пізніше. Коли дитину захоплює емоція, вона захоплює його цілком.розповідайте малюку, звісно, на доступній йому мові про те, що відчуваєте ви самі. Розповідь бажано супроводжувати поясненням причин і словами про те, що цей стан є нормальним і тимчасовим.
Варто проговорювати, що незважаючи на те, що мама засмучена, любов до малюка нікуди не поділася. Навчати, але не підсилювати тривогу!
Давайте практикувати обережне та уважне ставлення до себе та своїх дітей!